Збруцький ідол
ЗБРУ́ЦЬКИЙ І́ДОЛ — пам’ятка слов’янського язичницького культу. Знайдений 1848 у р. Збруч побл. с. Личківці (нині Гусятин. р-ну Терноп. обл.), від 1851 зберігається у Музеї археології Яґеллон. університету (Краків). Чотиригранне квадратне в розрізі зображення виконане із вапняка вис. 2,57 м. Верхня частина оформлена у вигляді округлої шапки, під нею — чотири людських обличчя, що завершують чотири плоскі сторони ідола. Нижче він розділений на три горизонт. яруси з нанесеними різноманіт. зображеннями людей і богів. На думку Б. Рибакова, тут відображені три яруси Всесвіту — боги, котрі знаходяться на небі, люди Землі та божество, яке тримає земний світ (т. зв. концепція світ. дерева, що об’єднує всі світи). Ймовірно, З. і. був зведений у 10 ст. в центрі святилища на г. Богит (Гусятин. р-н), а після поширення християнства у 13 ст. захований язичниками в Збручі. Одні дослідники вважають його зображенням сх.-слов’ян. бога Рода, ін. — зх.-слов’ян. Святовида. Копії ідола в натурал. величину зберігаються у декількох музеях України й істор. музеї у Москві, одну з них також встановлено у сквері побл. Софій. пл. Києва.
Рекомендована література
- Фаминцын А. С. Божества древних славян. С.-Петербург, 1884;
- 1995;
- G. Leńczyk. Światowid Zbruczański // Mat. Archeologiczne. Kraków, 1964. Т. 5;
- Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. Москва, 1987.
Завантажити статтю
