Зварювальні матеріали

ЗВА́РЮВАЛЬНІ МАТЕРІА́ЛИ — матеріали, які використовують при зварюванні. До З. м. належать плавкі та неплавкі електроди; зварювал. флюси, пасти та гази; присадні матеріали, припої тощо. Плавкими є покриті електроди, звичай. (суціл. пере­різу) і порошк. зварювал. дріт або стрічка. Покриті електроди — металеві стрижні з захис. і легуючим покри­т­тям. Стрижні виготовляють пере­важно із матеріалів, які необхідно зварювати (сталі, міді, алюмінію тощо); покри­т­тя — з газо­утворювал. (органічних, карбонатів), шлако­утворювал. (руд, синтет. шлаків), а також легуючих і роз­кислювал. (феро­сплавів) речовин. Покриті електроди за­стосовують для ручного дугового зварюва­н­ня, непокриті зварювал. дроти, стрічки або пластини — для дугового зварюва­н­ня під флюсом, електрошлакового зварюва­н­ня, зварюва­н­ня в захисних газах і газового зварюва­н­ня, порошк. зварювал. дріт і стрічку (металева оболонка, заповнена порошкоподіб. газо- і шлако­утворювал. речовинами, феро­сплавами або металами) — для дугового автоматичного зварюва­н­ня. Неплавкі електроди для аргоно-дугового зварюва­н­ня та плазмового зварюва­н­ня виготовляють з вольфраму (з домішками окислів ітрію, лантану, торію), для електрон­но-променевого зварюва­н­ня використовують лантанборидні катоди, плазм. зварюва­н­ня та різання виконують за допомогою хімічно активних газів (цирконій, гафній). Зварювал. флюси для дугового й електрошлак. зварюва­н­ня, для наплавлення виготовляють пере­важно з окислів, карбонатів і фторидів металів (плавлені флюси), а також з суміші по­дрібнених руд, мінералів та феро­сплавів і рідкого скла (керамічні флюси). Пасти для зварюва­н­ня та пая­н­ня (зокрема й газового) вміщують борну кислоту, солі фтору, хлору. Захисні гази для зварюва­н­ня: інертні — аргон, гелій, їх суміші, активні — вуглекислий газ, його суміш з киснем і аргоном. Для газового зварюва­н­ня, пая­н­ня, наплавле­н­ня та різа­н­ня за­стосовують кисень та паливні гази, зокрема ацетилен, який отримують при взаємодії карбіду кальцію з водою. Від З. м. залежить якість звар. зʼ­єд­нань, тому над їхнім удосконале­н­ням фахівці працюють від­тоді, як виникло зварюва­н­ня. Від поч. 20 ст. інж. багатьох країн по­стійно удосконалюють плавкі електроди для дугового зварюва­н­ня. У 1930-х рр. в Ін­ституті електрозварюва­н­ня АН УРСР (Київ) створ. електроди для зварюва­н­ня нержавіючих сталей (В. Дятлов) і роз­горнуто роз­робле­н­ня та удосконале­н­ня складів флюсів для дугового зварюва­н­ня; у 1950-х рр. вперше в світі роз­почато випуск флюсів для електрошлак. зварюва­н­ня (Б. Патон, Г. Волошкевич, В. Під­гаєцький). Київ. зварювальники вперше в світі роз­робили активуючі флюси (А. Макара, К. Ющенко), різні типи порошк. дроту (І. Походня). Вироб-во електродів в Україні налагоджено у 1930-х рр., зокрема на Одес. стале­прокатному, Артемів. «Пере­мога праці» (нині Донец. обл.), Дні­проп. метал. виробів заводах. Ін­ститутом електрозварюва­н­ня АН УРСР спільно зі спеціаліз. н.-д. установами сконстру­йовано флюсоплавил. печі, електродні преси, волочил. стани тощо. В Україні пром. виробництво флюсів роз­почато на Лисичан. склозаводі «Пролетарій» (нині Луган. обл.), від кін. 1940-х рр. — на Костянтинів. заводі «Авто­скло» (нині Донец. обл.), згодом — на Запоріз. склозаводі, Нікопол. заводі феро­сплавів (Дні­проп. обл.), Дні­проп. заводі метал. виробів. Виготовле­н­ня порошк. дроту і стрічки освоєно на Макіїв. заводі металокон­струкцій (Донец. обл.), Нижньодні­пров. заводі метал. виробів (Дні­пропетровськ). Нині З. м. виготовляють також на дослідно-вироб. заводах Ін­ституту електрозварюва­н­ня НАНУ. Захис. і палив. газами зварювал. виробництво забезпечують під­приємства хім., енергет., нафтоперероб. галузей.

Завантажити статтю