Звичка

ЗВИ́ЧКА – автоматизована дія людини, виконання якої за певних умов стає предметом стійкої потреби та закріплюється в поведінці. Є неусвідомленою формою поведінки, оскільки її реалізація не потребує роздумів або свідомих зусиль особи й відбувається мимовільно. З. виконують низку важливих функцій у життєдіяльності людини, зокрема звільняють її від вольових зусиль, від необхідності примушувати себе робити те, що потрібно. Крім того, оскільки звичні дії виконуються автоматично, в цей час розум. активність і увага можуть бути спрямовані на подальшу діяльність. У цьому полягає функція розвантаження свідомості. З. бувають ситуац. (напр., З. вимикати світло, виходячи з кімнати) або стають особливістю поведінки людини в цілому, переростаючи у стійкі риси характеру (З. швидко ходити, тихо говорити). З погляду соц. норм поведінки та за наслідками впливу на процес становлення особистості З. поділяють на корисні, шкідливі й нейтральні. Шкідливі З. можуть набувати ознак патол. (напр., алкоголізм). Така класифікація певною мірою умовна, оскільки одну й ту саму З. у різних ситуаціях можна розцінювати по-різному. У зв’язку з тим, що виникають вони у всіх сферах діяльності людини, розрізняють З. рівня практ. дій: профес., навч., гігієн.; рівня теор. дій: розум., естет.; рівня соц. дій: морал., З. культур. поведінки та ін., пов’язані з процесом формування соц. відносин. Причини появи З. вбачають у їхній здатності задовольняти потреби. Важливе значення при цьому має позитив. емоц. стан, зумовлений самим виконанням дії. Фізіол. основою формування З. є виникнення динам. стереотипу нерв. процесів у корі великих півкуль головного мозку в результаті повторення певних дій. З. формуються з раннього дитинства в ході соціалізації особистості в сім’ї, закладах освіти, у процесі спілкування з дорослими й однолітками. Вони є наслідком цілеспрям. виховання, проте часто виникають стихійно. Шляхи формування: через наслідування (вагому роль відіграє наслідування дорослих), багаторазове повторення дії, свідомі цілеспрям. зусилля (напр., заохочення бажаної поведінки матеріал. винагородою, словес. оцінкою). У зв’язку зі зміною життєвих умов виникає тенденція до втрати З., хоча іноді вона може зберігатися і після усунення чинників, які її викликали. Метою виховання особистості є збільшення кількості позитив. і зменшення негатив. З. Подолання останніх у вихов. процесі здійснюють через розвиток позитив. З. і усвідомлення наслідків негативних. Неусвідомленість людиною більшості влас. З. ускладнює процес самовиховання. З. властиві не лише людині, а й вищим тваринам (є предметом вивчення зоопсихології).

М. Й. Боришевський, О. В. Шевченко

завантажити статтю