Звичка

Визначення і загальна характеристика

ЗВИ́ЧКА — автоматизована дія людини, викона­н­ня якої за певних умов стає предметом стійкої потреби та закріплюється в поведінці. Є неусві­домленою формою поведінки, оскільки її реалізація не потребує роз­думів або сві­домих зусиль особи й від­бувається мимовільно. З. виконують низку важливих функцій у жит­тєдіяльності людини, зокрема звільняють її від вольових зусиль, від необхідності примушувати себе робити те, що потрібно. Крім того, оскільки звичні дії виконуються автоматично, в цей час розум. активність і увага можуть бути спрямовані на подальшу діяльність. У цьому полягає функція роз­вантаже­н­ня сві­домості. З. бувають ситуац. (напр., З. вимикати світло, виходячи з кімнати) або стають особливістю поведінки людини в цілому, пере­ростаючи у стійкі риси характеру (З. швидко ходити, тихо говорити). З по­гляду соц. норм поведінки та за наслідками впливу на процес становле­н­ня особистості З. поділяють на корисні, шкідливі й нейтральні. Шкідливі З. можуть набувати ознак патол. (напр., алкоголізм). Така класифікація певною мірою умовна, оскільки одну й ту саму З. у різних ситуаціях можна роз­цінювати по-різному. У звʼязку з тим, що виникають вони у всіх сферах діяльності людини, роз­різняють З. рівня практ. дій: профес., навч., гігієн.; рівня теор. дій: розум., естет.; рівня соц. дій: морал., З. культур. поведінки та ін., повʼязані з процесом формува­н­ня соц. від­носин. Причини появи З. вбачають у їхній здатності задовольняти потреби. Важливе значе­н­ня при цьому має позитив. емоц. стан, зумовлений самим викона­н­ням дії. Фізіол. основою формува­н­ня З. є виникне­н­ня динам. стереотипу нерв. процесів у корі великих пів­куль головного мозку в результаті по­вторе­н­ня певних дій. З. формуються з ран­нього дитинства в ході соціалізації особистості в сімʼї, закладах освіти, у процесі спілкува­н­ня з дорослими й однолітками. Вони є наслідком цілеспрям. вихова­н­ня, проте часто виникають стихійно. Шляхи формува­н­ня: через наслідува­н­ня (вагому роль ві­ді­грає наслідува­н­ня дорослих), багаторазове по­вторе­н­ня дії, сві­домі цілеспрям. зуси­л­ля (напр., за­охоче­н­ня бажаної поведінки матеріал. винагородою, словес. оцінкою). У звʼязку зі зміною жит­тєвих умов виникає тенденція до втрати З., хоча іноді вона може зберігатися і після усуне­н­ня чин­ників, які її викликали. Метою вихова­н­ня особистості є збільше­н­ня кількості позитив. і зменше­н­ня негатив. З. Подола­н­ня остан­ніх у вихов. процесі здійснюють через роз­виток позитив. З. і усві­домле­н­ня наслідків негативних. Неусві­домленість людиною більшості влас. З. ускладнює процес самовихова­н­ня. З. властиві не лише людині, а й вищим тваринам (є предметом ви­вче­н­ня зоопсихології).

М. Й. Боришевський, О. В. Шевченко

Завантажити статтю