Здовбиця

Визначення і загальна характеристика

ЗДО́ВБИЦЯ  — село Здолбунівського району Рівненської області. Знаходиться на р. Устя (притока Горині, бас. Дніпра), за 20 км від обл. центру та за 6 км від райцентру. Площа 3,27 км². Насел. 5067 осіб (2001), переважно українці. Проходить автошлях Городище–Рівне–Старокостянтинів. Уперше згадується у писем. джерелах 1406. За нар. переказами, на тер. З. раніше було с. Голівка, яке зруйнували татари. Існує припущення, що назва села пов’язана зі старослов’ян. племенем дулібів (долобів), які мешкали на цих землях у 6–10 ст. 1569–1793 та 1920–39 — у межах кордонів Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У селі поховано значну кількість козаків, які померли від тяжких ран, отриманих 1651 у битві з поляками побл. с. Гільча (нині Здолбунів. р-ну). Після 2-го поділу Польщі 1793 З. відійшла до Рос. імперії. У різний час належала князям Острозьким і Любомирським. 1873 побл. З. прокладено залізницю Київ–Брест. Від 1939 — у складі УРСР. Від липня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На околицях села до серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Нині у З. працюють с.-г. підприємство «Україна», міні-завод з виробництва буд. інструментів «Кубала і К°», птахофабрика «Здолбунівське», завод залізобетон. виробів. У З. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія лікаря заг. практики. Функціонують зразк. оркестр нар. інструментів «Самоцвіт», ансамбль нар. інструментів «Козачок», нар. аматор. хор. колектив, аматор. фольклор. колектив «Здовбицькі молодички», об’єдн. «Радослав», дівочий та жін. вокал. ансамблі, нар. вокал.-інструм. ансамбль «Небокрай». Реліг. громади: УПЦ КП (церква св. архангела Михаїла, 1877), УПЦ МП, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. Встановлено погруддя Т. Шевченка, пам’ятні знаки першим механізаторам, воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — засл. арх. України М. Шолудько, скульптор В. Шолудько.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю