Зелена книга Ураїни

Визначення і загальна характеристика

ЗЕЛЕ́НА КНИ́ГА УКРАЇ́НИ  — державний документ, що містить відомості про сучасний стан рідкісних, зникаючих та типових природних рослинних угруповань України, які потребують охорони і мають важливе значення як складова частина біорізноманіття. Її необхідність обґрунтували Ю. Шеляг-Сосонко, С. Стойко, Я. Дідух та ін., зважаючи на погіршення екол. стану планети та важливість рослин. покриву для функціонування біосфери. Проект представлено 1983 на 7-му з’їзді Всесоюз. ботан. товариства. Видана 1987. У юрид. літературі вперше згадана у Програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні (1994), на основі якої 1997 затв. Положення про Зелену книгу України, доопрацьоване 2002.

У З. к. У. теоретично обґрунтовано необхідність збереження фітоценофонду взагалі і нац. зокрема, а також визначено та охарактеризовано рідкісні й типові рослинні угруповання України, що потребують охорони. До З. к. У. занесено 127 рідкіс. угруповань різних синтаксономіч. рангів (переважно ліс., степ., лучні та болотні), що належать до таких категорій: корінні рослинні угруповання, в складі яких домінують або співдомінують рідкісні, релікт., ендемічні види; види, що знаходяться на межі свого ареалу; зонал. найтиповіші для України угруповання; рослинні угруповання, які мають госп. значення. Поширені вони на території України нерівномірно. Найбільша кількість зосереджена в Карпатах (54) і Степу (37). В Гір. Криму, Лісостепу і рівнин. частині широколистяноліс. зони вони представлені майже однаковою кількістю синтаксонів (відповідно, 23, 31 та 29). Найменше їх в Укр. Поліссі, що пояснюють віднос. екол. одноманітністю. В ценотич. відношенні найчисленнішими є ліс. угруповання (51 синтаксон), менш численні — степ. (26), лучні та водні (по 16), болотні (12) і чагарник. (5). Занесені до З. к. У. рослинні угруповання мають не лише нац., а й міжнар. значення. Унікал. є ендемічні угруповання (4 степ., 3 лучних і 2 ліс.), що не зустрічаються за межами України. Особливу цінність становлять букові праліси Карпат і високоялівцеві та соснові Гір. Криму. Це найбільші в Європі за площею масиви таких лісів. Заг.-європ. значення мають карпат. ліси модрини польської і високогірні луки, а також ковилові степи Пд. України (13 видів). З. к. У. є підставою для розроблення заходів з охорони та рац. використання рослин. угруповань. Охорона занесених до неї угруповань передбачає встановлення особливого правового статусу; створення на місцевостях, де наявні такі угруповання, об’єктів природно-заповід. фонду; моніторинг їхнього стану; врахування спец. вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктив. сил, розроблення проект. та проектно-планувал. документації; інформування громадян про стан угруповань; встановлення адм., цивіл. і кримінал. відповідальності за їх знищення й пошкодження тощо.

Завантажити статтю