ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Криштальський Олег Романович

КРИШТА́ЛЬСЬКИЙ Олег Романович (08. 09. 1930, Львів – 13. 04. 2010, там само) – піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Син Романа та Ярослави Криштальських. Професор (1977). Народний артист УРСР (1990). Лау­реат Міжнар. конкурсу піаніс­тів (Москва, 1958). У дитинстві навч. гри на фортепіано у Р. Са­вицького (старшого), Л. Мюн­це­ра. Закін. Львів. консерваторію (1952; викл. В. Барвінський, Г. Левицька, Л. Уманська) та ас­пірантуру при Моск. консерваторії (1956; кл. С. Фейнберга). Від 1956 – у Львів. муз. академії: від 1966 – завідувач кафедри спец. фортепіано, 1971–90 – проректор з наукової роботи. К. – піаніст академ. типу, який надавав великого значення логічності, май­стерності та тех. довершеності виконання. У 1960–80-х рр. гастролював у СРСР, Чехословаччині, Польщі.

Водночас 1965–95 виступав із Львів. квартетом, з яким виконував твори В. Барвінського, М. Колесси, Д. Шостаковича. К. – перший виконавець і ред. концертів для фортепіано А. Кос-Анатольського, М. Дремлюги, О. Тактакішвілі, низки сольних творів М. Колесси, А. Кос-Анатольського, І. Вимера. Вперше в Україні виконав «Сонату» В. Барвінського (1994). Блискучий інтерпретатор творів зарубіж. (Й.-С. Бах, В.-А. Мо­царт, Л. ван Бетговен, Ф. Шу­берт, Ф. Шопен, Ф. Ліст, Й. Брамс, П. Чайковський, С. Рах­манінов та ін.), а також укр. (М. Ли­сен­ко, С. Людкевич та ін.) композиторів. Серед учнів – Ю. Кречковський, М. Попіль, Б. Тихонюк. Здійснив низку записів у фонд Укр. радіо та на грамплатівки. Автор ст. «С. Е. Фейнберг об исполнении прелюдий и фуг из “Хорошо темперированного кла­вира” Баха» (у кн. «Мастерство пианиста» С. Фейнберґа, Москва, 1978); автобіогр. кн. «Спо­гади» (Л., 2010).

Літ.: Старух Т. Отмечаем юбилей О. Криштальского // Сов. музыка. 1981. № 7; Булка Ю. На творчому злеті // Музика. 1987. № 2; Гордійчук М. Шедевр повернуто в Україну // КіЖ. 1994. № 3–4; Старух Т. Олег Криштальський. Л., 2000; Олег Криштальський: Спогади. Ст. Мат.: До 70-річчя від дня народж. // Наук. зб. Вищого муз. інституту. Л., 2000. Вип. 3; Олег Криштальський // Блажкевич Г., Старух Т. Правда і міфи про львівських піаністів – основоположників фортепіанної школи. Л., 2011; Кашкадамова Н. Олег Криштальський. In memoriam. Біб­ліографія // Укр. музика. 2011. Число 1.

Н. Б. Кашкадамова

Рекомендована література

  1. Старух Т. Отмечаем юбилей О. Криштальского // Сов. музыка. 1981. № 7;Google Scholar
  2. Булка Ю. На творчому злеті // Музика. 1987. № 2;Google Scholar
  3. Гордійчук М. Шедевр повернуто в Україну // КіЖ. 1994. № 3–4;Google Scholar
  4. Старух Т. Олег Криштальський. Л., 2000;Google Scholar
  5. Олег Криштальський: Спогади. Ст. Мат.: До 70-річчя від дня народж. // Наук. зб. Вищого муз. інституту. Л., 2000. Вип. 3;Google Scholar
  6. Олег Криштальський // Блажкевич Г., Старух Т. Правда і міфи про львівських піаністів – основоположників фортепіанної школи. Л., 2011;Google Scholar
  7. Кашкадамова Н. Олег Криштальський. In memoriam. Біб­ліографія // Укр. музика. 2011. Число 1.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Криштальський Олег Романович / Н. Б. Кашкадамова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-1680

Том ЕСУ:

15-й

Дата виходу друком тому:

2014

Дата останньої редакції статті:

2014

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

1680

Кількість переглядів цього року:

69

Схожі статті

Марков
Людина  |  Том 19 | 2018
В. І. Романко
Ілюстрована Україна
Періодика  | Том 11 | 2011
П. К. Медведик
Коссак
Людина  |  Том 14 | 2014
Р. Я. Лаврентій

Нагору