ЗОБЕ́НКО Марія Олександрівна (13. 03. 1950, м. Мелітополь Запоріз. обл.) — прозаїк, літературний критик. Дочка О. Зобенка. Член НСПУ (1996). Літ. премія ім. О. Гончара (1999). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2006). Закін. Дні­проп. університет (1972). Від­тоді працювала у дні­проп. обл. молодіж. г. «Прапор юності»: 1983–91 — гол. ред. Дебютувала 1989 оповіда­н­ням у «Прапорі юності». У центрі більшості творів З. — жінка, яка має стати берегинею морал. здоровʼя нації, ідеалом краси, добра і правди. Видала книгу літ.-крит. ст. «Літературні етюди: Читаючи твори земляків у перший рік незалежності України» (Дн., 1993). Дослідниця творчості О. Гончара, ініціювала ви­да­н­ня і написала перед­мову до 2-том. зібр. «Олесь Гончар, Людина світу, син Дні­пра: Ви­брані твори» (Дн., 2001). Авторка худож.-біогр. нарису про дні­проп. період життя і творчості О. Гончара «Провиді­н­ня» (г. «Зоря», від 3, 5, 10 квітня 2001), кн. «Українське небо Олеся Гончара: Есеї, студії, полеміка» (Л., 2003).