Зовнішні Карпати

ЗО́ВНІШНІ КАРПА́ТИ 1. Геоморфологічна область гірської країни Українських Карпат, у межах Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. З. К. простягаються з Пн. Зх. на Пд. Сх. смугою завдовжки 260–280 км і завширшки 30–40 км. Від Передкарпаття відокремлені уступом з віднос. вис. 200–400 м. У складі зовн. смуги Укр. Карпат виділяють Бескиди Східні, Ґорґани і Покут.-Буковин. Карпати, які межують з Вододіл.-Верховин. Карпатами. Для Покут.-Буковин. Карпат і Бескидів характерні переважно м’які риси будови їхньої поверхні та асиметр. куполоподібні вершини. Середньогірні хребти Ґорґан характеризуються домінуванням крутих схилів з кам’яними розсипищами, гострих гребенів повздовжніх хребтів та розчленуванням поверхні глибоковрізаними річк. долинами. Переважні вис. 800–1000 м, макс. – 1836 м (г. Сивуля-Велика). З. К. являють собою систему низько- і середньогірних асиметр. хребтів, сформов. флішовими відкладами. Геоструктурно відповідають Скибовому покриву і Кроснен. зоні. Поверхня З. К. дренується системою поперечних річк. долин Стрию, Свічі, Пруту, Черемошу, Серету і повздовжніх, вироблених їхніми допливами. Розвинені зсуви, селеві та ерозійні процеси.

2. Природний регіон фізико-географічної країни Карпат, який поділяється на низькогірно- та середньогірно-скибову області і характеризується вертикальною поясністю ландшафтів. Осн. ландшафтні місцевості: низькогірно-горбисті з буроземно-підзолистими оглеєними ґрунтами під ялиново-буковими лісами; середньовисотні моноклінал. хребтів, вкриті ялиново-широколистяними лісами; улоговинно-терасні з дерново-підзолистими та лучними опідзоленими ґрунтами; низько- і високотерасні з дерново-підзолистими глейовими і бурими гір.-ліс. ґрунтами під ялиново-широколистяними лісами; ґорґан. типу – середньогірні хребти з гострими кам’янистими гребенями, розсипищами на схилах, глибокими поперечними долинами із заростями субальп. криволісся, мохами та лишайниками; гір.-ущелинні з ділянками буково-ялицевих лісів; верховинні з опідзоленими бурозем. ґрунтами, вкриті трав’яною рослинністю або зайняті с.-г. угіддями. З. К. іноді поділяють на 2 фіз.-геогр. підобласті – Бескид.-Ґорґан. (пн.-зх. частина) і Покут.-Буковин. (пд.-сх. частина). Виділяють також серію (до 15-ти видів) смуг (природ. комплексів), приурочених до виходів літологічно однорід. товщ гір. порід, на яких сформувалися відповідні ґрунти і лісо-рослинні біоценози.

У З. К. розташ. міжнар. біосфер. заповідник «Східні Карпати», Карпатський національний природний парк, нац. природ. парк «Сколівські Бескиди», природ. заповідник «Ґорґани», Джурджійський заказник, Княждвірський заказник, Тавпиширківський заказник, Брадульський заказник, Яйківський заказник, заказники «Грофа» та «Скит Манявський» (усі – заг.-держ. значення), а також низка регіон. ландшафт. парків.