ЗОЗУ́ЛЯ Григорій Степанович (26. 01 (07. 02). 1893, Київ — 23. 01. 1973, м. Паланґа, нині Литва) — художник театру, живописець, графік. У Москві закін. Строганов. вище худож.-тех. училище (1918; викл. В. Єгоров, О. Щусєв), навч. у студіях О. Родченка (1919–22), Д. Кардовського (1925–26). Член товариства художників «Битіє» (1929). Учасник мистецьких ви­ставок від 1916. Персон. — у Москві (1975, посмертна). Створював пере­важно сільс. пейзажі, натюрморти, порт­рети, іл. до книг. Для театрів і клуб. сцен Москви оформив ви­стави: «Орлеанська діва» Ф. Шіл­лера (1913, Театр К. Незлобіна), «На людному місці» О. Островського (1915, Учител. дім), «Пікова дама» П. Чайковського (1917, Театр Новослобод. нар. дому), «На дні» М. Горького (1920, спів­авт.; клуб «Красная кукушка»), «Завірюха» Д. Щеглова (1927, Центр. театр. гурток при губерн. від­ділі Союзу радторгслужбовців), «Махмуд Торабі» О. Чишка (1944, Узб. театр опери і балету ім. А. Навої, Ташкент), «Удаваний хворий» Ж.-Б. Мольєра (1946, Муз.-драм. театр). Оформляв площі й вулиці Москви до рев. свят (1922, 1927), екс­позиції музеїв та ви­ставок, павіль­йони Всерос. с.-г. ви­ставок («Головтютюн», «Головконсерв», обидва — 1939; «Башкирська АРСР», 1955); виконав ескізи оформле­н­ня водного трамвая для ка­налу «Москва–Волга» (1935). Проектував меблі для громад. інтерʼєрів.