Зозуля Яків Максимович

ЗОЗУ́ЛЯ Яків Максимович (31. 03. 1893, с. Лебедин Чигирин. пов. Київ. губ., нині Шполян. р-ну Черкас. обл. — 06. 02. 1984, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — політичний діяч. Дійсний член УВАН. 1910 вступив до УПСР. Закін. Київ. військ.-фельдшер. школу (1911), навч. у Полтав. кадет. корпусі (від 1913). На 2-му Всеукр. військ. з’їзді (червень 1917) обраний чл. Всеукр. ради військ. депутатів і введений до складу УЦР. Восени 1917 як представник Крайового комітету охорони революції в Україні при київ. окруж. військ. санітар. інспекторові сформував телефонно-санітарну колону та перев’язочні пункти, в січні 1918 брав участь у придушенні більшов. повстання в Києві. У березні–квітні 1918 — службовець Міністерства харч. справ УЦР; у лютому–березні 1919 — гол. нач. санітар. управи Армії УНР; відтоді — в. о. віце-дир. хліб. департаменту, зав. статист. відділу Укрпродкому; водночас навч. у Київ. (1918) і Кам’янець-Поділ. (1919–20) університетах. Разом з урядом УНР емігрував до Польщі. 1921–22 слухав лекції у Варшав. університеті. Від 1923 — у Чехо-Словаччині. Став співзасн. Укр. селян. спілки, висловлювався за порозуміння та співпрацю з більшовиками і повернення до УСРР (1925 виключений з УПСР). 1928 здобув ступ. д-ра права у Карловому університеті (Прага). Від поч. 1930-х рр. працював адвокатом на Закарпатті. 1938–39 — чл. правн. комісії уряду Карпат. України; від 1943 — проф. Укр. тех.-госп. інституту (Мюнхен), від 1954 — Укр. тех. інституту (Нью-Йорк). У 1955–62 — заступник голови Укр. правн. товариства. Автор низки наук. праць, зокрема «Біржові операції з вартісними паперами: Теорія і практика» (Нью-Йорк, 1963); спогадів «Облога Києва, відступ української армії на Волинь та організація санітарної служби» // «За державність», 1964, зб. 11; упорядник хроніки «Велика українська революція: Календар історичних подій за лютий 1917 — березень 1918 рр.)» (Нью-Йорк, 1967).

Завантажити статтю