ЗОЛО́ЄВ Таймураз Олександрович (20. 11. 1931, м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, Пів­нічна Осетія, РФ — 04. 02. 2019, Київ) — кінорежисер, сценарист, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2000). Член НСКінУ (1968). Премія імені М. Ломоносова АН СРСР (1973), імені Ф. Соболєва (2004). Державні нагороди СРСР. Закінчив Педагогічний ін­ститут (Орджонікідзе, 1954), Всеросійський державний ін­ститут кінемато­графії (Москва, 1965; майстерня Б. Доліна, Г. Широкова). Працював на Свердловській кіностудії художніх фільмів (нині Єкатеринбург, РФ). 1964–71 — режисер, 1987–92 — режисер та художній керівник студії «Київнаукфільм»; 1971–86 — режисер Одеської кіностудії художніх фільмів; 1992–93 — директор кінові­деостудії «Тяжі­н­ня»; 1995–97 — віце-президент ВАТ «Видавничий дім “Економіст”»; 1998–2000 — режисер редакції інформаційних про­грам, головний редактор теле­про­грам (Київ); 2000–07 — режисер студії «Контакт»; від 2008 — доцент, художній керівник курсу кінорежисерів, кіно­операторів, акторів, дикторів Ін­ституту екран­них мистецтв Київського університету театру, кіно і телебаче­н­ня. На студії «Київнаукфільм» створив стрічки: «Гімнаст» (1966; 1-а премія Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів, Москва; 1-а премія Між­народного фестивалю короткометражних фільмів, м. Обергаузен, Німеч­чина; 1-й приз Асоціації спортивної преси Між­народного кінофестивалю спортивних фільмів, м. Кортіна дʼАмпец­цо, Італія; усі — 1967; головний приз «Кращий спортивний фільм» Між­народного кінофестивалю спортивних фільмів у м. Обергаузен, 1968), «Фехтувальники» (золота медаль і приз «Комсомольской правды» 2-го Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів у Тбілісі; Почесний диплом журі Між­народного кінофестивалю спортивних фільмів, м. Кортіна дʼАмпец­цо; обидва — 1967), «Шахтарські бувальщини» (золота медаль кінофестивалю при Ви­ставці досягнень народного господарства «Наші досягне­н­ня», Москва, 1968), «Шахтарський характер» (1968; 1-й приз кінофестивалю у м. Жданов, нині Маріуполь Донецької обл., приз шахтарів Донбасу; обидва — 1968; головний приз кінофестивалю фільмів про робітничий клас у м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ, 1971), «Микола Амосов» (1971), «Микола Амосов. Двадцять років по тому» (1986); на Одеській кіностудії художніх фільмів: «За твою долю» (1972), «Кожен день життя», «Голубий патруль» (обидві — 1974), «Від­пустка, що не від­булася» (1976, автор сценарію), «Де ти був, Одіс­сею?» (1977, 3 серії), «Друге народже­н­ня» (1980, 3 серії), «Очікува­н­ня полковника Шалигіна» (1981, автор сценарію), «Скарга» (1985, спів­автор сценарію); на студії «Контакт»: «Ода ботаніці» (1999), «Шлях до себе. Г. Усач. Письмен­ник» (2000), «Кому повім печаль мою. В. Вин­ниченко» (2001; усі — автор сценарію), «С. Бондарчук. Батьківщина» (2003), «Місто Коломия» (2004; головний приз між­народного фестивалю туристських фільмів «Вітер мандрів», м. Ялта АР Крим, 2004), «Освідче­н­ня в кохан­ні. Одеса» (2005). Написав автобіо­графічний роман «Ілюзія» (В., 2005).