ЗО́ЛОЧІВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р ВОЗНЕСІ́­Н­НЯ ГО́СПОДА НА́ШОГО ІСУ́СА ХРИСТА́ ЧСВВ Точна дата заснува­н­ня неві­дома. В інвентарних описах вказано: «Той монастир Золочівський з давнім Межигірським від непамʼятних часів князями руськими був зафундований». Рік 1546 викарбувано на дзвоні монастирської церкви. Мав назву «Золочівський монастир Св. Трійці Межигірський Бучинський», знаходився у східній частині м. Золочів (нині тут с. Монастирок Львівської обл.). Перший згадуваний в документах ігумен — ієросхимонах Теодор (?–1603), який керував обите­л­лю близько 40 років. Після того, як монастир знищили татари, великий корон­ний геть­ман Ян Собеський, власник золочівських земель, виділив 1665 кошти на від­будову. 1708 родина Ф. і Х. Яворовських подарувала монастирю свою землю та грабовий ліс у західній частині Золочева, де монахи заснували ще одну обитель, яку називали «Лісок» або «Грабина». Сюди пере­несли деревʼяну церкву з села Віциня (нині Смереківка Пере­мишлянського р-ну Львівської обл.). Одночасно існували ці два монастирі під керівництвом єдиного ігумена до Дубенської капітули 1745, коли були зведені й під­порядковані (не довше ніж до 1768) Під­горецькому монастирю (нині Бродівський р-н Львівської обл.). По­ступово монахи пере­бралися до новішого монастиря, а старий існував як Бучинський фільварок (1866 деревʼяну церкву ро­зі­брано). 1834 графиня Л. Комарницька заповіла на роз­будову монастиря значну суму — у грудні 1863 освячено нову церкву на честь Вознесі­н­ня Господнього, а згодом і інші монастирські приміще­н­ня. 1898–1909 ігуменом був отець Ю. Німилович, учитель І. Франка. Під час другої світової війни Вознесенську церкву значно по­шкоджено. 1946 монастир закрито, а священиків і монахів заарештовано. Згодом тут діяв протитуберкульозний диспансер. Навесні 1989 отець В. Палчинський і В. Дудкевич від­служили першу літургію на по­двірʼї біля Вознесенської церкви, а 21 листопада того ж року — у церкві. 1990 ЧСВВ повернули і сам монастир, ігуменом при­значено отця В. Палчинського. У від­ремонтованій Вознесенській церкві по­ставлено 1998 новий іконостас, зокрема живописні роботи виконав С. Юзефів, ескізи настін­них роз­писів — І. Проців; у бічних вівтарях встановлено дві старі ікони: «Святий Миколай» 17 столі­т­тя та «Богородиця Одігітрія з похвалою» (копія Голубицької чудотворної ікони Богородиці, Під­горецький монастир), створена 1724 художником Ф. Бурковським. Також монастирю належить церква св. Миколая у Золочеві, побудована у 16 століт­ті, у другій половині 18 столі­т­тя змінено її інтерʼєр, припускають, що декоративну різьбу іконостасу виконали учні школи Іоан­на-Г. Пінзеля А. Штиль та І. Щуровський, живопис — Ю. Радивиловський або хтось із братів Калиновичів, художників-василіян. 1911–13 у церкві знову проводили ре­ставраційні роботи, стінопис і деякі зміни в іконостасі виконав М. Сосенко. В радянський час у ній облаштували музей атеїзму, іконостас роз­били і викинули (нині його оригінальні частини знаходяться в Галереї мистецтв, Національному музеї і Музеї історії релігій у Львові). 2000 від­ре­ставровано настін­ні роз­писи М. Сосенка, а 2002–03 реконстру­йовано іконостас. 1994–2000 при монастирі діяв Василіянський ін­ститут філософсько-богословських студій імені Йосифа-В. Рутського (нині у Львові). Настоятель від 2008 — ігумен Т. Кушка. Кількість священиків — 6 осіб.