ЗОЛЯ́ Еміль (Zola Émile; 02. 04. 1840, Париж — 28. 09. 1902, там само) — французький письмен­ник. Закін. Ліцей cв. Луї в Парижі (1859). Перші літ. твори З. — зб. новел «Les Contes à Ninon» («Казки для Нінон», 1864), роман «La Confession de Claude» («Сповідь Клода», 1865) — по­значені романтизмом. Згодом під впливом тогочас. досягнень науки, насамперед фізіології, висунув т. зв. теорію натуралізму, в якій пропонував зображати соц.-біол. закономірності людського буття. Великого значе­н­ня надавав спадковості, яка, на його думку, ви­значала характер, вчинки й долю людини. У працях «Le Roman expérimental» («Екс­периментальний роман», 1880), «Documents littéraires» («Літературні документи») і «Les Romanciers naturalistes» («Романісти-натуралісти»; обидві — 1881) об­ґрунтував цю теорію, вплив якої найвідчутніший у його натураліст. фізіол. романах «Thérèse Raquin» («Тереза Ракен», 1867) і «Madeleine Férat» («Мадленa Фера», 1868). У романах 20-том. серії «Les Rougon-Macquart, histoire naturelle et sociale dʼune famille sous le second Empire» («Руґон-Мак­кари, природна і соціальна історія однієї родини в епоху Другої імперії», 1871–93) інтер­претував сутність Другої імперії, засудив політ. режим Наполеона ІІІ («La Fortune des Rougon» / «Карʼєра Руґонів», 1871; «Son Excellence Eugène Rougon» / «Його величність Ежен Руґон», 1876; «La Débâcle» /«Роз­гром», 1892), показав шлях до влади авантюристів і пройдисвітів, роз­вінчав фінанс. афери буржуазії, викрив руйнів. вплив грошей на людину («La Curée» / «Здобич», 1871; «Le Ventre de Paris» / «Черево Парижа», 1873; «LʼArgent» / «Гроші», 1891), паді­н­ня моральності можно­владців («Nana» / «Нана», 1880) і духівництва («La Conquête de Plassans» / «Завоюва­н­ня Плас­сана», 1874). Від­образив також соц. суперечності тогочас. епохи, змалював привабливі образи простих робітників. У романі «LʼAssommoir» («Пастка», 1877) показав знедолене життя нижчих прошарків капіталіст. су­спільства. Найви­значнішим глибоко соц. твором цієї епопеї є «Germinale» (1885; назву якого І. Франко образно пере­клав як «Цвітень»; у перекл. О. Пашкевича — «Жерміналь», Л., 1904; В. Черняхівської — «Прорість» // «Золя Е. Твори», у 18-ти т., т. 6, [Х.], 1929; пере­вид. за ред. І. Стешенко під на­звою «Жерміналь», К., 1961; Х., 2008) — перший у Франції 19 ст. роман про конфлікт праці й капіталу, пов­ста­н­ня на­йманих робітників. У трилогії «Les Trois Villes» («Три міста») — «Lourdes» («Лурд», 1894), «Rome» («Рим», 1896), «Paris» («Париж», 1898) — і соц. тетралогії «Les Quatre Evangiles» («Четвероєвангеліє») — «Fécondité» («Плодючість», 1899), «Travail» («Праця», 1901), «Vérité» («Істина», 1903), «Justice» («Справедливість», незакінч.) — осудив потворні вади капіталіст. су­спільства. У літ.-крит. і мистецтво­знав. кн. «Mes haines» («Що я ненавиджу»), «Mon salon» («Мій салон»; обидві — 1866), «Edouard Manet» («Едуард Мане», 1867) роз­робив засади натураліст. естетики, під­тримав художні пошуки ім­пресіоністів. І. Франко, високо оцінюючи художню творчість З., зробив перші пере­клади його творів українською мовою і написав кілька літ.-крит. статей; разом з М. Павликом надіслав удові З. теле­граму спів­чу­т­тя з приводу смерті письмен­ника («Вічна честь памʼяті найліпшого француза»), яку під­писали також М. Грушевський, Н. Кобринська, В. Гнатюк, О. Кобилянська, В. Стефаник та ін. Окремі твори З. українською мовою пере­клали також О. Рошкевич, М. Грушевська, К. Рубінський, О. Єзерницька, А. Волкович, М. Ільтична, Л. і В. Пахаревські, В. Щербаненко, В. Дубровський, Н. Романович-Ткаченко, К. Кахникевич, Марко Черемшина, Є. Рудинська, М. Терещенко та ін. Романи З. неодноразово екранізовані.