Зони географічні

ЗО́НИ ГЕОГРАФІ́ЧНІ – природні зони в межах географічних поясів. З. г. — осн. ландшафтні утворення геогр. оболонки, відмінні за гідротерміч. показниками (кількістю і співвідношенням тепла і вологи), завдяки чому формуються зонал. типи ґрунтів і рослинності, біотичні, фіз., геохім. процеси в ландшафтах. З. г. займають значні площі, простягаються через материки і океани. Наявність гір. хребтів, височин, віддаленість тер. від океанів вносять зміни в поясно-зонал. систему світ. зональності. З. г. у межах Пн. і Пд. півкуль представлені у Табл.

У рівнин. частині України виділяють горизонтал. природні зони мішаних хвойно-широколистяних лісів, широколистяних лісів, лісостепів, степів. В Укр. Карпатах і Крим. горах спостерігаються вертикал. зміни ландшафтів, обумовлені абсолют. висотами, експозиціями гір. схилів; простягання хребтів відносно домінуючих повітр. мас. Зонал.-геогр. умови впливають на сільс., ліс., водне господарства, їх особливості враховуються під час меліорації земель, територ. планування, рекреац. і природоохорон. організації тер., у містобудуванні.

Літ.: Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України. К., 2006.

П. Г. Шищенко