ЗО́НИ ГЕО­ГРАФІ́ЧНІ — природні зони в межах гео­графічних поясів. З. г. — осн. ландшафтні утворе­н­ня геогр. оболонки, від­мін­ні за гідротерміч. показниками (кількістю і спів­від­ноше­н­ням тепла і вологи), завдяки чому формуються зонал. типи ґрунтів і рослин­ності, біо­тичні, фіз., геохім. процеси в ландшафтах. З. г. за­ймають значні площі, про­стягаються через материки і океани. Наявність гір. хребтів, височин, від­даленість тер. від океанів вносять зміни в поясно-зонал. систему світ. зональності. З. г. у межах Пн. і Пд. пів­куль пред­ставлені у Табл.

У рівнин. частині України виділяють горизонтал. природні зони мішаних хвойно-широколистяних лісів, широколистяних лісів, лісо­степів, степів. В Укр. Карпатах і Крим. горах спо­стерігаються вертикал. зміни ландшафтів, об­умовлені абсолют. висотами, екс­позиціями гір. схилів; про­стяга­н­ня хребтів від­носно домінуючих повітр. мас. Зонал.-геогр. умови впливають на сільс., ліс., водне господарства, їх особливості враховуються під час меліорації земель, територ. планува­н­ня, рекреац. і природо­охорон. організації тер., у містобудуван­ні.