Зореслав

Визначення і загальна характеристика

ЗОРЕСЛА́В (справж. — Сабол Степан Михайлович; 07. 12. 1909, м. Пряшів, нині Словач­чина — 19. 02. 2003, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — поет, церковний діяч УГКЦ. Член НСПУ (1991) і Спілки укр. письмен­ників Словач­чини (1994). Початк. і середню освіту здобув у Пряшеві, виховувався у москвофіл. атмо­сфері. Писати почав т. зв. язичієм. 1922 дебютував у г. «Світ дітей» (м-ко Гомстед, шт. Пенсильванія, США). Друкувався у тижневику «Рус­ское слово» (Пряшів). 1924 вступив до Мукачів. монастиря ЧСВВ (Закарпа­т­тя). Як здібного монаха його від­правили на навч. у галиц. монастирі у Крехові, Лаврові, Добромилі, де З. ви­вчав не лише філософію, історію та риторику, але й озна­йомився з творчістю Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, Б. Лепкого. Проте найбільший вплив на нього справили праці М. Костомарова, І. Огієнка, О. Пипіна. Від 1928 писав українською мовою. Захопився творчістю Є. Плужника, Д. Загула, М. Рильського, П. Тичини. Поезії українською мовою вперше опублікував у календарі «Місіонар» та ж. «Пчôлка» (Ужгород). Від 1931 навч. у Григоріан. університеті (Рим). 1934 у Пряшеві висвяч. на священика під імʼям Севастіян. Отримавши 1935 ступ. ліценціата, при­знач. префектом Ужгород. богослов. семінарії, водночас викладав у гімназії. Ви­ступав з літературо­знав. ста­т­тями і нарисами у г. «Українське слово» (Ужгород), а в її додатку «Слово» на­друкував 1935 у власному пере­кладі добірку творів італ. поета доби Від­родже­н­ня Т. Тассо. Редагував єпарх. місячник «Місіонар» (1937–38). На­прикінці 1938, після окупації Ужгорода угор. військами, пере­їхав до м. Хуст (нині Закарп. обл.), де очолював єпарх. хлопʼячий інтернат, був капеланом Карпат. Січі, редагував єдину реліг. газету в ново­створ. державі — «Благовістник Пресвятого Серця Христового» (ви­йшло тільки спарене число за січень–лютий 1939). У березні був депортов., повернувся до Пряшева. Заснував 4 василіян. монастирі і новіціат, на основі яких 1948 по­стала Василіян. провінція св. Кирила і Мефодія (ліквідов. 1950). Уникаючи арешту, 1948 нелегально пере­йшов кордон Австрії, а звідти ви­їхав до Рима. За звинуваче­н­ням у шпигунстві на користь США та актив. діяльності в складі УПА заочно засудж. Чехословац. судом до довічного увʼязне­н­ня. У Григоріан. університеті 1950 захистив доктор. дис. «De Meletio Smotryckyj polemista anticatholico» («Антикатолицький полеміст Мелетій Смотрицький», Рим, 1951). У 1951 ви­їхав до США, де був настоятелем закарп. вітки ЧСВВ та редагував популярне вид. «Слово доброго пастиря». Видав істор.-догмат. моно­графію «Католицтво і православіє» (Нью-Йорк, 1955; Уж., 2009), наук. дослідж. «Голгота Греко-Католицької Церкви у Чехословач­чині» (Рим, 1978) і кн. спогадів «Від Угорської Русі до Карпатської України» (Філадельфія, 1956; під псевд. Юрій Боржава).

Тв.: Із серцем в руках. Уж., 1933; Укрита Фіялка. Уж., 1935; Пряшів, 1992; Сонце й блакить. Уж.,1936; З ран­ніх весен: Вибр. з поезії. Нью-Йорк, 1963; Бог і Україна: Поезії. Уж., 2009; Блакитні ескадри: Вибр. тв. Уж., 2009.

Літ.: Зореслав: «Моє серце було в Хусті...» // Карпат. Україна. 1992, 12 берез.; Дубас М. «Сповниться міра хвиль…» (До 85-ліття Зореслава-Сабола) // Літ. Львів. 1997. № 59–60.

В. В. Ґабор

Завантажити статтю