Євлахов Олександр Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЄВЛА́ХОВ Олександр Михайлович (27. 07(08. 08). 1880, Одеса — 28. 05. 1966, Ленінград, нині С.-Петербург) — історик літератури, літературний критик, поет, психіатр. Проф. судової психіатрії (1944). Навч. на фіз.-мат. (1898–99) та істор.-філол. (1899–1903) ф-тах С.-Петербур. університету, де отримав ступ. магістра заг. літ-ри (1907) і від 1908 працював приват-доцент Учень О. Веселовського. Також був приват-доцент Університету св. Володимира (Київ, від 1908), доцент, проф. Варшав. університету (від 1909). Від 1914 — у Ростов. університеті: 1920 — ректор. 1920–25 навч. на мед. факультеті Бакин. університету. Від 1928 працював лікарем-психіатром. Від 1934 — викладач італ. мови у Ленінгр. консерваторії. Досліджував зх.-європ. літературу від середньовіччя до натуралізму та рос. літературу 19–20 ст. Обстоював ідею самоцінності мистецтва, вважаючи його суто індивідуалістичним. У пр. «Введение в философию художественного творчества» (Варшава, 1910–12, т. 1–2; Ростов-на-Дону, 1917, т. 3) критикував культурно-істор., біогр., філол. та ін. літературознавчі методи, висунув вимоги розробити нову методологію вивчення історії худож. та індивід. форм. Намагаючись систематизувати історію літ-ри як науку, від 20-х рр. розглядав проблеми психології творчості з позицій фройдизму.

Завантажити статтю