Зміст
– сьома літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на кириличній і латинській графічних основах. Назва літери «е» вживається як іменник середнього роду. Буває велика і мала, має рукописну й друковану форми. Походить від кириличної літери «Е» («ѥстъ»), утворена на основі греко-візантійського ε («епсилона»). У давньоруській писемності...
М. Г. Железняк
(Ebel Jean-Pierre-Michel; 25. 01. 1920, містечко Бітвеллер, Франція – 20. 06. 1992, м. Страсбурґ, Франція) – французький біохімік. Іноз. чл. РАН (1982), АНУ (1991). Закін. Страсбур. університет, де й працював (від 1962 – проф.). Водночас від 1973 – директор Інституту молекуляр. та клітин. біології (Страсбурґ); від 1992 – Інституту структур....
В. М. Палій
(09. 11. 1856, Греція – 09. 04. 1919, Петроград, нині С.-Петербург) – військовик. Адмірал (1913). Закін. Мор. кадет. корпус (С.-Петербург, 1879). Від 1903 – флаг-капітан нач. ескадри Тихого океану. Учасник рос.-япон. війни 1904–05. У 1907–08 – пом. нач. Гол. мор. штабу, одночасно командир загону кораблів дальнього плавання; 1908–11 – нач. Мор....
Л. В. Гриневич
(Eberhardt Piotr; 27. 12. 1935, Варшава – 10. 09. 2020, там само) – польський економгеограф, соціолог, демограф. Доктор габіліт. (1977), професор (1994). Закін. Варшав. університет (1960). Відтоді працював в Інституті географії та просторового господарства Польс. АН (Варшава): 1999–2005 – зав., від 2005 – проф. відділу просторового господарства і...
О. Г. Кучабський
(15. 08. 1889, Одеса – 11. 11. 1971, там само) – живописець. Член СХУ (1945). Закінчив Одесьске художнє училище (1911), навчався у С.-Петербурзькій АМ (1912–13; викл. К. Костанді, Г. Ладиженський). Працював в Одесі: у «Вікнах ЮгРОСТА» (1920-і рр.), на кінофабриці (1925–30), у кінотеатрах (1930–35), майстернях Художнього фонду (1936–41); від 1946 –...
С. Г. Крижевська
(Ebert Max; 04. 08. 1879, м. Стендаль, Німеччина – 15. 11. 1929, Берлін) – німецький археолог. Член Всеукр. археол. комітету ВУАН. Студіював германістику й історію в Іннсбруці, Гайдельберзі, Галле та Берліні. 1906–14 – науковий співробітник Берлін. музею; 1922–24 – проф. Кеніґсбер. і Ризького університетів; 1927–29 – Університету...
Г. Ф. Крикун
(27. 01. 1943, м. Івдель Свердлов. обл., РФ) – хімік. Доктор хімічних наук (1992), професор (1995). Закін. Дніпроп. хім.-технол. інститут (1967), де відтоді й працює (нині Укр. хім.-технол. університет): від 1993 – професор кафедри хімії та технології переробки еластомерів. Осн. наук. дослідж. у галузі фізико-хімії еластомер. олігомер. композицій....
Ю. М. Ващенко
– журнал. Заснований 2005 у Києві Є. Рибчинським. Виходить щомісяця російською мовою; наклад 70 тис. прим. Видавець – ВАТ «Издател. дом “ИВ Комьюникейшнз”». Розповсюджується на території України. Уміщує матеріали, присвяч. світ. та укр. моді, видат. постатям; поради фахівців з косметології тощо. Рубрики: «Beauty», «Party», «Поэзия», «Религия»,...
Ю. О. Курашенко
(лат. evacuatio, від evacuo – спорожнюю) – вивезення людей, тварин і матеріальних цінностей з місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха; поранених, хворих, полонених, трофеїв, а також іншого майна у тил; відведення військ з районів, зайнятих раніше. У медицині терміном «Е.» позначають видалення з окремого органа чи...
О. П. Реєнт, О. Є. Лисенко, В. П. Філіпишин, В. Л. Савицький, В. І. Шапаренко
(від лат. evaporo – випаровую) – мінерали, які утворюються внаслідок випаровування розчинів. Переважна більшість Е. виникла в мор. басейнах (в арид. і напіварид. кліматич. зонах). Вони можуть бути рідкими (розсоли) і твердими (осади). До Е. належать хемогенні вапняки, ангідрит, галіт, калієві та магнієві солі. В Україні евапорит. формації поширені...
А. Я. Радзивілл
(грец. εὐδαιμονία – щастя, блаженство) – етичний принцип, згідно з яким щастя є основною та кінцевою метою людських прагнень, критерієм моральної діяльності. Передумовою Е. була критика софістів Сократом та його ідея внутр. свободи людини. Теза софіста Протагора, що людина – міра усіх речей, стала поштовхом, який спричинив появу етики Е. На...
С. О. Кисельов
(17. 08. 1889, м. Кременчук, нині Полтав. обл. – 18. 07. 1981, Ленінград, нині С.-Петербург) – графік і живописець. Член СХУ (1974). Закінчила Катеринославську жіночу гімназію (нині Дніпропетровськ, 1907), навчалася у рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв у Петрограді (нині С.-Петербург, 1910–17, з перервами; викладач М. Реріх),...
Л. В. Тверська
(08(20). 04. 1870, Харків – 31. 01. 1937, Київ) – художник театру. Закін. Харків., згодом Одес. рисув. школи. 1889–1900 – художник-декоратор Харків. опери; 1901–16 – художник-постановник Київ. опери, де оформив вистави: «Казка про царя Салтана» (1908), «Садко» (1909) М. Римського-Корсакова, «Валькірія» Р. Ваґнера (1909), «Мадам Баттерфляй» Дж....
В. Т. Габелко, В. Г. Мудрик
(05(17). 05. 1892, Житомир – 1919, Київ) – шахіст. Майстер (1913). Навч. в Університеті св. Володимира (Київ). Призер великого (3-є м.), малого (4-е м.) шах. чемпіонатів Києва (обидва – 1910). Переможець Всерос. турніру любителів (С.-Петербург, 1913), турніру 4-х найсильніших шахістів Києва (1914). У Всерос. турнірі маестро (С.-Петербург, 1914)...
Г. А. Рудницький
– наука про закономірності еволюційних перетворень в онтогенезі живих істот у цілому та окремих складових цього процесу. Засн. Е. е. – Е. Геккель і Ф. Мюллер, а також вітчизн. дослідники О. Ковалевський та І. Мечников. Її формуванню сприяла діяльність К. Бера, Е. Жоффруа Сент-Ілера та ін. Першими фундам. узагальненнями в Е. е. стали закон зародк....
С. М. Гарматіна, А. С. Пустовалов
(від еволюція) – напрям у соціокультурній антропології, етнології та етнографії; теорія розвитку людства від простих форм соціальних організацій первісних колективів до сучасних складних суспільних організмів, від примітивних матеріально-культурних засад усього спектра життєзабезпечення до цілісних соціальних, матеріальних, духовних систем....
С. П. Павлюк
(лат. evolutio, від evolvo – розгортаю) – уявлення про зміни в природі і суспільстві, їх закономірності й скерованість. Стан будь-якої системи розглядають як наслідок змін її поперед. станів. Найчастіше термін «Е.» в біології застосовують для визначення необоротного істор. розвитку природи, вперше його використав швейцар. натураліст Ш. Бонне...
Д. М. Гродзинський
– газета. Заснована 1969 у м. Євпаторія, нині АР Крим. Виходить російською мовою 5 разів на тиждень; наклад понад 5 тис. прим. Висвітлює соц.-екон., політ. та культурне життя міста. Рубрики: «Евпатория: день за днем», «С сессий горсовета», «Актуально», «Люди твои, Евпатория», «На предприятиях города», «В учреждениях образования», «Пульс планеты»,...
В. П. Чебукін
Виходила російською мовою щомісяця від січня до липня 1909 в Одесі у друкарні Я. Сагала як орган Одес. євр. територіаліст.-еміграц. товариства. Видавець – Г. Каплан. Висвітлювала діяльність Товариства, питання еміграції та колонізації. Рубрики: «Отъ редакціи», «Изъ территоріалистическаго движенія», «Хроника эмиграціи и колонизаціи»,...
О. Ю. Горшихіна
Засн. у вересні 2002 у Києві. Друкує берлін. видавництво «Werner Media Group». Виходить російською мовою щомiсяця; наклад 40 тис. прим. Основна тематика: полiтика, сусп. життя, релiгiя. Рубрики: «Мир», «Германия», «Земля обетованная», «Там, где был СССР», «Диаспора», «Община», «Трибуна», «Письма читателей», «Персона», «Жизнь и судьба», «История»,...
Л. М. Кононенко
Виходила 1917 (усього 4 номери) російською мовою у друкарні Й. Шенфельда. Видавав Київ. Центр. Комітет євреїв учнів серед. школи. Висвітлювала інтереси євр. молоді. Рубрики: «Еврейская культура, исторія, литература», «Национальные во- просы», «Публицистика», «Художественные произведенія», «Корреспонденціи», «Протоколы собраний». Серед авторів –...
О. Ю. Горшихіна
Виходила щотижня 1906–07 російською мовою в Одесі як орган євр. нац. думки замість сіоніст. тижневика «Кадима». Ред.-видавець – Й. Сапір, 1907 – М. Шварцман. Розповсюджувалася у Рос. імперії. Рубрики: «Изъ одесской еврейской жизни», «Палестинские вѣсти», «Рынокъ труда», «Послѣднія извѣстія», «Библiографiя», «Пожертвованія», «Объявленія». Друкувала...
О. Ю. Горшихіна
Виходив щотижня 1906–07 в Одесі російською мовою у друкарні акц. Пд.-Рос. товариства друкар. справи під гаслом: «Самобытности и земли для еврейскаго народа». Розповсюджувався у понад 70-ти містах Рос. імперії. Ред.-видавець – Л. Паперін. Особл. увагу приділяв питанням еміграції та колонізації. Рубрики: «Поточные вопросы еврейской жизни», «Обзоръ...
О. Ю. Горшихіна
Виходив щокварталу 1908–11 в Одесі російською мовою у друкарні Я. Шермана «Издатель» як орган побутової і клінічної медицини. Мав сприяти з’ясуванню причин, особливостей, розповсюдженості та способів усунення захворювань серед євреїв; розробленню питань, що стосуються індивідуальної та загальної гігієни серед єврейських мас та забезпечення їх...
О. Ю. Горшихіна
– журнал. Вийшов один номер російською мовою 1912 в Одесі. Висвітлював громад. і нац. життя Одеси та Пд. Рос. імперії, місц. хроніку, питання еміграції, колонізації, євр. історії, літ-ри, вибори до 4-ї Держ. думи. Ред.-видавець – Д. Ґольдштейн. Літ.: Литература о евреях на русском языке 1890–1947: Библиогр. указ. С.-Петербург, 1995. О. Ю. Горшихіна
О. Ю. Горшихіна
(грец. εὑρίσϰω – знаходжу) – галузь знання, що вивчає творчу діяльність, визначає шляхи відкриття нового в ідеях, судженнях, способах діяння. У Стародав. Греції Е. була відома як метод навч., який застосовував Сократ. Пізніше Е. почали називати науку, осн. завдання якої – створення моделей пошуку нового розв’язання задачі, проблеми, завдання. Е. –...
М. І. Козак, В. С. Муха
– журнал. Виходить від 2007 у Києві щомісяця як громад. ініціатива незалеж. журналістів, фінансується переважно об’єдн. «Укр. адвокат». Засн. і видавець – О. Башук. Осн. мова – українська, а також офіц. мови країн-членів ЄС, турец. та білоруська; наклад 5 тис. прим. Розповсюджується в Україні та за кордоном. Висвітлює різноманітні питання розвитку...
О. Г. Башук
(від грец. εὖ – добре, υάνατοζ – смерть) – навмисне позбавлення життя безнадійно хворої людини з метою припинення її страждань. Е. розглядають у філософії, мед. та юрид. деонтології, практ. етиці. У рамках антич. філософії проблему Е. насамперед пов’язували з питанням про добровіл. суїцид. Стоїки вважали, що для мудреця жити відповідно до законів...
В. П. Заблоцький
(грец. εὐϕημισμός – пом’якшений вислів) – слово або вислів, що вживають для непрямого, прихованого, пом’якшеного чи ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість їх прямої назви, вже наявної при перейменуванні або логічно найбільш умотивованої при первинному найменуванні. Джерела Е. – у явищах табу, прагненні уникати прямої назви...
О. О. Тараненко
(від франц. égalité – рівність) – принцип організації соціальних відносин у державі та суспільстві на засадах рівного економічного, передусім майнового, стану громадян. Такого стану, на думку прихильників Е., можна досягнути завдяки рівності у розподілі сукупного багатства і прибутку. Егалітарні принципи побудови соціальних відносин і організації...
Є. І. Суїменко