ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

ВСІ ТОМИ
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24

ЕСУ

ТОМ 9
ISBN: 978-966-02-5720-7 (Т. 9)
УДК: 030(477)
Енциклопедія Сучасної України. Т. 9: «Е» – «Ж» / Гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, . 711 с.
Том містить 2.5 тис. статей


Зміст

– сьома літера української абетки. Є в інших алфавітах, створених на кириличній і латинській графічних основах. Назва літери «е» вживається як іменник середнього роду. Буває велика і мала,...

(справж. – Остапенко Андрій Вікторович; 17. 03. 1977, Вільнюс) – естрадний співак, актор. Навч. у Нац. муз. академії України (1995–99), закін. істор. факультет Нац. пед. університету (1998) у Києві....

(Ebel Jean-Pierre-Michel; 25. 01. 1920, містечко Бітвеллер, Франція – 20. 06. 1992, м. Страсбурґ, Франція) – французький біохімік. Іноз. чл. РАН (1982), АНУ (1991). Закін. Страсбур. університет, де й працював (від 1962 –...

(09. 11. 1856, Греція – 09. 04. 1919, Петроград, нині С.-Петербург) – військовик. Адмірал (1913). Закін. Мор. кадет. корпус (С.-Петербург, 1879). Від 1903 – флаг-капітан нач. ескадри Тихого океану. Учасник рос.-япон....

(Eberhardt Piotr; 27. 12. 1935, Варшава – 10. 09. 2020, там само) – польський економгеограф, соціолог, демограф. Доктор габіліт. (1977), професор (1994). Закін. Варшав. університет (1960). Відтоді працював в Інституті...

(15. 08. 1889, Одеса – 11. 11. 1971, там само) – живописець. Член СХУ (1945). Закінчив Одесьске художнє училище (1911), навчався у С.-Петербурзькій АМ (1912–13; викл. К. Костанді, Г. Ладиженський). Працював в Одесі:...

(Ebert Max; 04. 08. 1879, м. Стендаль, Німеччина – 15. 11. 1929, Берлін) – німецький археолог. Член Всеукр. археол. комітету ВУАН. Студіював германістику й історію в Іннсбруці, Гайдельберзі, Галле та Берліні....

(27. 01. 1943, м. Івдель Свердлов. обл., РФ) – хімік. Доктор хімічних наук (1992), професор (1995). Закін. Дніпроп. хім.-технол. інститут (1967), де відтоді й працює (нині Укр. хім.-технол. університет): від 1993 –...

– журнал. Заснований 2005 у Києві Є. Рибчинським. Виходить щомісяця російською мовою; наклад 70 тис. прим. Видавець – ВАТ «Издател. дом “ИВ Комьюникейшнз”». Розповсюджується на території...

(лат. evacuatio, від evacuo – спорожнюю) – вивезення людей, тварин і матеріальних цінностей з місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха; поранених, хворих, полонених,...

(від лат. evaporo – випаровую) – мінерали, які утворюються внаслідок випаровування розчинів. Переважна більшість Е. виникла в мор. басейнах (в арид. і напіварид. кліматич. зонах). Вони можуть...

(грец. εὐδαιμονία – щастя, блаженство) – етичний принцип, згідно з яким щастя є основною та кінцевою метою людських прагнень, критерієм моральної діяльності. Передумовою Е. була критика...

(17. 08. 1889, м. Кременчук, нині Полтав. обл. – 18. 07. 1981, Ленінград, нині С.-Петербург) – графік і живописець. Член СХУ (1974). Закін. Катеринослав. жін. гімназію (нині Дніпропетровськ, 1907), навч. у рисув....

(08(20). 04. 1870, Харків – 31. 01. 1937, Київ) – художник театру. Закін. Харків., згодом Одес. рисув. школи. 1889–1900 – художник-декоратор Харків. опери; 1901–16 – художник-постановник Київ. опери, де оформив...

(05(17). 05. 1892, Житомир – 1919, Київ) – шахіст. Майстер (1913). Навч. в Університеті св. Володимира (Київ). Призер великого (3-є м.), малого (4-е м.) шах. чемпіонатів Києва (обидва – 1910). Переможець Всерос....

– наука про закономірності еволюційних перетворень в онтогенезі живих істот у цілому та окремих складових цього процесу. Засн. Е. е. – Е. Геккель і Ф. Мюллер, а також вітчизн. дослідники О....

(від еволюція) – напрям у соціокультурній антропології, етнології та етнографії; теорія розвитку людства від простих форм соціальних організацій первісних колективів до сучасних складних...

(лат. evolutio, від evolvo – розгортаю) – уявлення про зміни в природі і суспільстві, їх закономірності й скерованість. Стан будь-якої системи розглядають як наслідок змін її поперед. станів....

– газета. Заснована 1969 у м. Євпаторія, нині АР Крим. Виходить російською мовою 5 разів на тиждень; наклад понад 5 тис. прим. Висвітлює соц.-екон., політ. та культурне життя міста. Рубрики:...

Виходила російською мовою щомісяця від січня до липня 1909 в Одесі у друкарні Я. Сагала як орган Одес. євр. територіаліст.-еміграц. товариства. Видавець – Г. Каплан. Висвітлювала діяльність...

Засн. у вересні 2002 у Києві. Друкує берлін. видавництво «Werner Media Group». Виходить російською мовою щомiсяця; наклад 40 тис. прим. Основна тематика: полiтика, сусп. життя, релiгiя. Рубрики: «Мир»,...

Виходила 1917 (усього 4 номери) російською мовою у друкарні Й. Шенфельда. Видавав Київ. Центр. Комітет євреїв учнів серед. школи. Висвітлювала інтереси євр. молоді. Рубрики: «Еврейская...

Виходила щотижня 1906–07 російською мовою в Одесі як орган євр. нац. думки замість сіоніст. тижневика «Кадима». Ред.-видавець – Й. Сапір, 1907 – М. Шварцман. Розповсюджувалася у Рос. імперії....

Виходив щотижня 1906–07 в Одесі російською мовою у друкарні акц. Пд.-Рос. товариства друкар. справи під гаслом: «Самобытности и земли для еврейскаго народа». Розповсюджувався у понад 70-ти...

Виходив щокварталу 1908–11 в Одесі російською мовою у друкарні Я. Шермана «Издатель» як орган побутової і клінічної медицини. Мав сприяти з’ясуванню причин, особливостей, розповсюдженості...

– журнал. Вийшов один номер російською мовою 1912 в Одесі. Висвітлював громад. і нац. життя Одеси та Пд. Рос. імперії, місц. хроніку, питання еміграції, колонізації, євр. історії, літ-ри, вибори...

(грец. εὑρίσϰω – знаходжу) – галузь знання, що вивчає творчу діяльність, визначає шляхи відкриття нового в ідеях, судженнях, способах діяння. У Стародав. Греції Е. була відома як метод навч.,...

– журнал. Виходить від 2007 у Києві щомісяця як громад. ініціатива незалеж. журналістів, фінансується переважно об’єдн. «Укр. адвокат». Засн. і видавець – О. Башук. Осн. мова – українська, а...

(від грец. εὖ – добре, υάνατοζ – смерть) – навмисне позбавлення життя безнадійно хворої людини з метою припинення її страждань. Е. розглядають у філософії, мед. та юрид. деонтології, практ....

(грец. εὐϕημισμός – пом’якшений вислів) – слово або вислів, що вживають для непрямого, прихованого, пом’якшеного чи ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість їх прямої...
Стор. 1 із 85    1 2 3 Вперед