Євневич Григорій Миколайович

ЄВНЕ́ВИЧ Григорій Миколайович (псевд. — Ольшанский; 05(17). 08. 1850, Борзнян. пов. Черніг. губ. — 13(26). 01. 1917, Петроград, нині С.-Петербург) — прозаїк. Закін. Михайлів. артилер. училище (1870). Відтоді до 1902 перебував на військ. службі, зокрема у Києві (1870–72, 1892–93) та Керчі (нині АР Крим; 1876–78, 1880–81). Друкувався у ж. «Родина» (1905–15), «Знаніе и польза» (1905), «Всемірная новь» (1908–12), «Сборникъ русской и иностранной литературы» (1910–15) та ін. Писав переважно сатиру й казки під впливом творчості М. Салтикова-Щедріна, сатир. фантастику, використовуючи прийом сновидіння. Гол. темою була рос. революція 1905–07 та її соц.-політ. наслідки. Причину всіх бідувань у Рос. імперії вбачав у бюрократії та втраті споконвічних ідеалів. Видав зб. оповідань «Независимая сатира: Новые сказки для малых детей» (1907), «Откровенные речи в 33-й Государственной думе» (ч. 1–3, 1908; обидві — С.-Петербург).

Рекомендована література

1. Милорадовічъ Г. А. Родословная книга черниговскаго дворянства (военное дворянство, пріобрѣтенное чиномъ военной службы). С.-Петербург, 1901. Т. 1, ч. 2;
   Google Scholar Internet
2. Русская интеллигенция: Автобиографии и биобиблиогр. док. в собрании С. А. Венгерова. В 2 т. Т. 1. С.-Петербург, 2001.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю