Євреїнов Борис Олексійович

ЄВРЕЇ́НОВ Борис Олексійович (Евреинов Борис Алексеевич; 24. 11. 1888, с. Борщень Курської губ., Росія — 29. 10. 1933, Прага) — російський історик. Закін. істор.-філол. факультет С.-Петербур. університету (1913). Відтоді — мировий суддя 4-го Льгов. судового округу Курської губ.; 1917 — повіт. комісар Тимчас. уряду в Курській губ., чл. партії кадетів. Після більшов. перевороту 1917 переїхав до Києва, у червні 1918 — лютому 1919 — секр. вченого комітету Міністерства ісповідань Української Держави. Від 1919 — у 17-му гусар. Черніг. полку Добровол. армії А. Денікіна. 1920 у зв’язку з пораненням евакуйов. до м. Салоніки (Греція). Згодом переїхав у Варшаву, від 1923 — у Празі. Член Рос. навч. колегії, від 1928 — приват-доцент Рос. академ. групи. Один із засн. та секр. Рос. істор. товариства у Празі (1925), чл. ради і вченої комісії Рос. закордон. істор. архіву, чл. Спілки рос. письменників і журналістів у Чехо-Словаччині. Досліджував життя і творчість рос. анархіста й письменника М. Бакуніна, зокрема його праз. період. У ст. «Борьба Москвы с восточными иногородцами в бассейне Волги и Камы» («Записки Русского исторического общества в Праге», 1927, кн. 1) виступив проти заг. тверджень євразійців про мирний характер рос. колонізації в Поволжі 16–17 ст. Автор низки літ. творів, надрук. у рос. емігрант. часописах.

Завантажити статтю