Євро
Є́ВРО (Euro) — спільна валюта країн-членів ЄС. До зони поширення Є. (т. зв. Єврозони) входять Австрія, Бельгія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембурґ, Мальта, Німеччина, Нідерланди, Португалія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція. Запроваджене як розрахунк. одиниця у безготівк. обіг 1999 (замість європ. валют. одиниці ЕКЮ), в готівк. — 2002. Складається зі 100 євроцентів. Членство в Єврозоні обумовлене дотриманням низки критеріїв макроекон. стабільності (т. зв. Маастрихт. критеріїв) стосовно гранич. величин дефіциту держ. бюджету (3 % ВВП), держ. боргу (60 % ВВП), інфляції (не більше 1,5 відсотк. пункти за середній рівень трьох країн з найнижчим рівнем інфляції), довгострок. відсотк. ставки (не більше ніж на 2 відсотк. пункти від середнього рівня трьох країн з найкращими результатами щодо цінової стабільності), забезпечення стабільності курсу нац. валюти в рамках щонайменше дворіч. участі у механізмі Європ. валют. системи. Для нових чл. ЄС членство в Єврозоні передбачене умовами приєднання до Союзу. Окрім 16-ти країн, де Є. — офіц. валюта, його використовує низка країн, що не входять до ЄС (офіц. — Ватикан, Майотта, Монако, Сан-Марино, Сен-П’єр і Мікелон, неофіц. — ще 6 країн, зокрема Андорра, Респ. Косово, Чорногорія), а також замор. тер. країн-чл. ЄС — Франції та Португалії (Азор. о-ви, Ґваделупа, Мадейра, Мартиніка, Ґвіана, Реюньон). Емісію Є. у країнах-чл. Єврозони здійснює Європ. центр. банк (ЄЦБ), регулювання його обігу — ЄЦБ спільно з Європ. системою центр. банків, до якої входять центр. банки країн-чл. ЄЦБ належить виняткова компетенція визначати монетарну політику в рамках Єврозони, Європ. система центр. банків здійснює друк банкнот і чеканку монет у Є., розподіл готівки по країнах, забезпечує функціонування платіж. систем в її рамках. Є. нині посідає друге (після дол. США) місце у складі міжнар. сукуп. валют. резервів країн світу, причому його частка постійно зростає і у серед. 2009 склала 27,5 % порівняно з 18,1 % у 1999. Вважається, що в перспективі Є. може замінити дол. США в якості гол. світ. резерв. валюти. Запровадження Є. в обіг має неоднозначні наслідки для країн-чл. Єврозони. Серед позитив. — економія витрат на конверсійні операції, усунення втрат через валютні ризики при комерц. операціях, створення більш конкурент. середовища, розширення можливостей вибору в комерц. операціях, підвищення ліквідності й стабільності фінанс. ринків і, як наслідок, зростання рівня капіталізації та джерел для інвестицій; негатив. — централізація монетар. політики позбавляє нац. центр. банки можливостей проведення автоном. монетар. політики як ключового інструмента макроекон. регулювання, що робить нац. економіки більш вразливими до дії зовн. шоків. В Україні питання функціонування Є. досліджують фахівці Інститутів економіки і прогнозування та світ. економіки і міжнар. відносин НАНУ (обидва — Київ), Інституту міжнар. відносин Київ. університету, Київ. екон. університету, Укр. академії банків. справи (Суми) та ін.
Рекомендована література
- Шемятенков В. Г. Евро. Две стороны одной монеты. Москва, 1998;
- Журавка Ф. Євро — нова валюта Європейського економічного і валютного союзу // Банків. справа. 1999. № 4;
- Путівник по євро / Пер. з англ. К., 2001;
- Михайличенко С. Євро — повноцінна валюта Європи, що об’єднується // Вісн. НБУ. 2002. № 1;
- P. de Grauwe. Economics of Monetary Union: 7th ed. Oxford; New York, 2007.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
