ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Євстигнєєв Євген Олександрович

ЄВСТИГНЄ́ЄВ Євген Олександрович (Евстигнеев Евгений Александрович; 09. 10. 1926, м. Нижній Новгород, РФ — 04. 03. 1992, Лондон, похов. у Москві) — російський актор, педагог. Професор (1983). Народний артист СРСР (1983). Закін. Горьков. театр. училище (нині Нижній Новгород, 1951), школу-студію МХАТу (1956; курс П. Масальського). 1951–54 — арт. Владимир. театру драми ім. А. Луначарського (РФ); 1956 брав участь у заснуванні в Москві Студії молодих акторів, де й працював до 1970 (згодом театр «Современник»), 1960 здійснив постановку вистави «Третє бажання» В. Блажека; 1971–88 — у МХАТі, де 1975–85 викладав у школі-студії та 1983 поставив виставу «На дні» М. Горького. На поч. 1990-х рр. грав у драм. театрах. У кіно від 1957. Є. уміло поєднував гостру сатиру з тонким ліризмом, ґротеск з глибоким психол. аналізом, музичність і пластичність з реаліст. трактуванням образу.

Ролі: Чернов («Вічно живі» В. Розова), Швандя («Любов Ярова» К. Треньова), Анатолій Васильович Луначарський («Більшовики» М. Шатрова), Сатін («На дні» М. Горького), Петро Хромов («Сталевари» Г. Бокарева; Державна премія СРСР, 1974), Мединський («Старша сестра» О. Володіна), Іван Адамович («Старий Новий рік» М. Рощина), Чебутикін, Дорн, Серебряков, Фірс («Три сестри», «Чайка», «Дядя Ваня», «Вишневий сад» А. Чехова), Окунєв («Зворотній зв’язок» О. Гельмана); у кіно — Динін («Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонений», 1964, реж. Е. Климов), Режисер («Бережись автомобіля», 1966), Калачов («Зиґзаґ удачі», 1968), Воробйов («Старики-розбійники», 1972; усі — реж. Е. Рязанов), Корейко («Золоте теля», 1968, реж. М. Швейцер), Дядя («Улюблена жінка механіка Гаврилова», 1982, реж. П. Тодоровський), Бєглов («Зимовий вечір у Ґаґрах», 1985), Хранитель музею («Місто Зеро», 1988; обидва — реж. К. Шахназаров; усі — «Мосфільм»), Плейшнер («Сімнадцять миттєвостей весни», т/с, 1973, реж. Т. Ліознова, Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького), Професор Преображенський («Собаче серце», 1988, реж. В. Бортко, «Ленфільм»), Алексін («Ніколи», 1962, реж. П. Тодоровський, В. Дяченко), Капітан Іван Терентійович («Вірність», 1965, реж. П. Тодоровський), Петро Ручников («Місце зустрічі змінити не можна», 1979, реж. С. Говорухін; усі — Одес. кіностудія), Голова суду («Яма», 1990, реж. С. Ільїнська, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Літ.: Закржевская Л. Е. Евстигнеев. 1968; Ульянова О. Е. Евстигнеев. 1988; Артист: Книга о Е. А. Евстигнееве. 1994 (усі — Москва).

В. М. Войтенко

Основні ролі

Чернов («Вічно живі» В. Розова), Швандя («Любов Ярова» К. Треньова), Анатолій Васильович Луначарський («Більшовики» М. Шатрова), Сатін («На дні» М. Горького), Петро Хромов («Сталевари» Г. Бокарева; Державна премія СРСР, 1974), Мединський («Старша сестра» О. Володіна), Іван Адамович («Старий Новий рік» М. Рощина), Чебутикін, Дорн, Серебряков, Фірс («Три сестри», «Чайка», «Дядя Ваня», «Вишневий сад» А. Чехова), Окунєв («Зворотній зв’язок» О. Гельмана); у кіно – Динін («Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонений», 1964, реж. Е. Климов), Режисер («Бережись автомобіля», 1966), Калачов («Зиґзаґ удачі», 1968), Воробйов («Старики-розбійники», 1972; усі – реж. Е. Рязанов), Корейко («Золоте теля», 1968, реж. М. Швейцер), Дядя («Улюблена жінка механіка Гаврилова», 1982, реж. П. Тодоровський), Бєглов («Зимовий вечір у Ґаґрах», 1985), Хранитель музею («Місто Зеро», 1988; обидва – реж. К. Шахназаров; усі – «Мосфільм»), Плейшнер («Сімнадцять миттєвостей весни», т/с, 1973, реж. Т. Ліознова, Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького), Професор Преображенський («Собаче серце», 1988, реж. В. Бортко, «Ленфільм»), Алексін («Ніколи», 1962, реж. П. Тодоровський, В. Дяченко), Капітан Іван Терентійович («Вірність», 1965, реж. П. Тодоровський), Петро Ручников («Місце зустрічі змінити не можна», 1979, реж. С. Говорухін; усі – Одес. кіностудія), Голова суду («Яма», 1990, реж. С. Ільїнська, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Рекомендована література

  1. Закржевская Л. Е. Евстигнеев. 1968;
  2. Ульянова О. Е. Евстигнеев. 1988;
  3. Артист: Книга о Е. А. Евстигнееве. 1994 (усі – Москва).
завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Авторські права:
Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Том ЕСУ:
9-й
Дата виходу друком тому:
Дата останньої редакції статті:
2009
Тематичний розділ сайту:
Ключове слово:
EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ
17410
Вплив статті на популяризацію знань:
121

Євстигнєєв Євген Олександрович / В. М. Войтенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-17410

Yevstyhnieiev Yevhen Oleksandrovych / V. M. Voitenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2009. – Available at : https://esu.com.ua/article-17410

Завантажити бібліографічний опис

Схожі статті

Абрикосов
Людина  |  Том 1  |  2001
Р. Я. Пилипчук
Кокшенов
Людина  |  Том 13  |  2020
М. Г. Лабінський
Золотухін
Людина  |  Том 10  |  2016
В. М. Войтенко

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагорунагору