Єгізаров (Єгіазарянц) Соломон Адамович

ЄГІАЗА́РОВ (ЄГІАЗАРЯ́НЦ) Соломон Адамович (01. 01. 1852, с. Давалу Єреван губ., нині с. Арарат, Вірменія — ?) — правознавець, етнограф. З походження вірменин. Навч. у 1-й Тифліс. гімназії (нині Тбілісі), де його вчителем був один із засн. Кирило-Мефодіїв. товариства М. Гулак. Після закін. Моск. університету (1880) залишений при ньому на 2 р. для підготовки до професор. звання на каф. держ. права. 1883–86 вчителював; від 1887 — приват-доцент Казан. університету (нині Татарстан, РФ). Брав активну участь у підготовці «Свода материалов по изучению экономического быта государственных крестьян Закавказского края» (т. 1–4, Тифлис, 1887–88). Автор «Исследования по истории учреждений в Закавказье», першу частину якого («Сельская община») захистив як магістер. (1889), другу («Городские цеха. Организация и внутреннее управление закавказских амкарст») — як доктор. (1892) дисертації. Від 1893 — екстраординар., від 1894 — ординар., від 1912 — засл. професор кафедри держ. права Університету св. Володимира у Києві (як позаштат. проф. викладав до його закриття 1920); водночас працював на Вищих жін. курсах, а також у Київ. комерц. інституті: 1908–20 — позаштат. ординар. професор кафедри руського держ. права, 1915–16 (з перервами) — в. о. декана екон. факультету (після реорганізації Інституту до 1921 читав лекції з держ. права та місц. самоврядування у Київ. інституті нар. господарства). Досліджував звичаєве право і побут народів Закавказзя, описав адм.-екон. устрій і форми сільс. общин, види селян. земле- і водоволодіння, організацію ремісн. цехів. Подальша доля достовірно невідома: за деякими даними, мешкав у Одесі, звідки виїхав за кордон.

Завантажити статтю