Єгіазарян Борис Завенович
Визначення і загальна характеристика
ЄГІАЗАРЯ́Н Борис Завенович (07. 08. 1956, с. Апаран, Вірменія) — живописець. Закін. Єреван. художнє училище (1977; викл. Г. Арутюн, Ф. Гаспарян), навч. у Ленінгр. вищому худож.-пром. училищі (нині С.-Петербург; 1978–79; викл. Лукін), Київ. худож. інституті (1982–86; викл. І. Несміянов, С. Подерв’янський). Працював викл. експерим. вірмен. школи. Учасник мистецьких виставок від 1986. Персон. — у Києві (1994, 1996, 2005), Філадельфії (США, 1996). Працює у стилі авангард. реалізму, поєднуючи риси символізму, примітивізму, романтизму. Творчість Є. — синтез давніх традицій вірмен. культури (мініатюри, фрески), старовин. іконопису, класич. слов’ян. мистецтва у поєднанні з сучас. модернізмом. Його полотна — притчі, у яких митець прагне розкрити сенс люд. буття, ділиться радістю пізнання Бога. Картинам притаманна експресивна колористична енергія; сюжет виявляється через візуал. символи.
Додаткові відомості
- Основні твори
- цикли — «Гранат», «Дружина» (обидва — 1992), «Калейдоскоп», «Ноїв ковчег» (обидва — 1993), «Людина» (1994–2005), «Гранатовий сад» (2003); «Повернення С. Параджанова до Єревана» (1995), «Король із синім левом», «Автопортрет» (обидва — 1997), «Скрипка для маестро» (1999), «Первісток», «Жінки з білою квіткою» (обидва — 2001), «Вірменія», «Сестри» (обидва — 2002), «Дівчина з птахом», «У саду» (обидва — 2004), «Батьківство» (2005).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
