Єгоров Євген Павлович
ЄГО́РОВ Євген Павлович (04(17). 05. 1917, с-ще Лиман, нині м. Красний Лиман Донец. обл. — 04. 05. 2005, Харків) — живописець, графік, художник монументального мистецтва і педагог. Батько Сергія, дід Євгена Єгорових. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1977). Член НСХУ (1958). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Харків. худож. інститут (1949; викл. О. Кокель, Д. Шавикін). Працював 1949–2000 у ньому (згодом худож.-пром. інститут): завідувач кафедри малюнку, кер. майстерні монум. живопису, 1972–85 — ректор, 1974–97 — проф. Учасник респ. (від 1949), всесоюз. (від 1957), зарубіж. (від 1956) мистецьких виставок. Персон. — у Харкові (1957, 1967, 1972, 1977, 1987), Києві (1969, 1972, 1987), Китаї (1997). Основні галузі — істор. живопис, станк. та книжк. графіка, монум.-декор. мистецтво. У традиціях реалізму створював портрети і пейзажі. Роботи зберігаються у Львів. музеї укр. мистецтва, Сімфероп. картин. галереї. Серед учнів — Ю. Александрочкін, В. Ейсмонт, С. Джус, О. Мартинець.
Додаткові відомості
- Основні твори
- розпис «Харків соціалістичний» (1952, співавт., Пд. вокзал у Харкові); розпис плафона «Тріумф Батьківщини» (1956, Палац культури у м. Горлівка Донец. обл.), фриз «Вугільний Донбас» (1960, співавт.); графічні портрети — «Г. Беркович» (1953), «Мати», «В. Мироненко» (обидва — 1954), «Старий» (1957), «Г. Верейський» (1958), «Т. Шевченко» (1961; 1964), «В. Віхтинський» (1966), «В. Селезньов» «С. Бесєдін» (обидва — 1967), «Дружина» (1989); серії — «По Франції» (1961–62), «Мої друзі-однополчани» (1975–80), «На Полтавщині» (1980–90); герб Харкова (1968); живопис — «У дні великих перемог» (1949), «Юність» (1952), «Донбас», «Жовтень» (обидва — 1957), «Три тополі» (1992); серія пастелей (1995).
Рекомендована література
- Євген Павлович Єгоров: Каталог виставки творів. До 50-річчя художника. Х., 1972;
- Євгеній Павлович Єгоров — художник і педагог. Х., 2008.
Фотоілюстрації
Людина 
