Єзерський Антоній
ЄЗЕ́РСЬКИЙ Антоній (22. 05. 1859, с. Ігровиця, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. — 09. 01. 1939, Львів) — живописець. З походження поляк. Закін. Львів. реал. школу (1878), навч. у Кракові у школі образотвор. мистецтва (1878–82) та АМ (1884–87; майстерня Я. Матейка), Мюнхен. АМ (1890–91). Відвідав Італію, де копіював фрески. Учасник худож. виставок у Львові від 1887. Мав майстерні у Львові, Збаражі (нині Терноп. обл.), Коломиї (нині Івано-Фр. обл.), Бортниках і Стебнику на Львівщині. Створював полотна на істор. та реліг. тематику, жанр. картини, портрети, ілюстрації. Твори на сюжети з життя укр. селян виконані у неяскравих холодних барвах, з реаліст. відтворенням образів та побут. дрібниць. Окремі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Нац. музеї у Кракові.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Русинка» (1887), «М. Глинський перед боярським судом у Москві» (1888), «Селянське весілля» (1890), «У корчмі», «Збаразький мотив» (обидва — 1892), «Убирання нареченої до шлюбу» (1893), «Над колискою» (1895), «У знахарки» (1896), «Святе причастя у церкві» (1897), «Неділя у селі» (1899), «Скрипаль» (1900), «Автопортрет» (1902), «Жінка» (1903); ікони — «Св. Михаїл», «Матір Божа» (обидві — поч. 20 ст.).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
