ЄЛА́ГІН Іван (Елагин Иван; справж. — Матвєєв Іван Венедиктович; Матвеев Иван Венедиктович; 01. 12. 1918, м. Владивосток, Росія — 08. 02. 1987, м. Пiт­тсбурґ, шт. Пенсильванія, США) — російський поет. Навч. у Київ. мед. ін­ститутi (до 1941). У 1943 разом із дружиною О. Анстей ви­їхав з Києва, пере­бував у таборі для пере­мiщ. осiб Шлесгайм (побл. Мюнхена, Німеч­чина). Від 1950 — у США. Здобув ступ. д-ра в Нью-Йорк. університеті (1969), читав лекції з російської мови та літ-ри у Пiт­тсбур. університеті. Об­стоював принципи поет. класики. Його вірші сповнені мотивами самотності, тривож. роз­думами про сенс буття, про за­грозу, яку несе людству тех. цивілізація, по­збавлена духов. орієнтирів. Помiтне мiсце у творчостi Є. посiдає й укр. тема: поема «Память» (ж. «Грани», 1980, № 116), цикл віршів, присвяч. окупованому Києву.