Є́ЛІН Віктор Юрі­йович (10. 06. 1927, містечко Шпола Київ. губ., нині місто Черкас. обл.) — мистецтво­знавець, майстер писанкарства і педагог. Срібна медаль ВДНГ СРСР (1990). Член НСХУ (1999). Учасник 2-ї світової війни. Під час війни вивезений фашистами до Австрії. Пере­бував у концтаборі у Відні, у квітні 1945 повернувся на Батьківщину. Закін. Харків. художнє училище (1951), Моск. заоч. пед. ін­ститут (1959). Працював у Харкові: на ф-ці худож. виробів (1951–52); у заг.-осв. школах (від 1952); в Ін­ституті удосконале­н­ня кваліфікації вчителів (нині Наук.-метод. ін­ститут без­перерв. освіти, 1958–61); від 1961 — у худож. училищі: 1962–86 — за­ступник директора з навч.-вихов. роботи. Роз­робив концепцію під­готовки молодих митців, яка ґрунтується на за­стосуван­ні функціонал. обладна­н­ня. Автор ст. «Ви­вче­н­ня пер­спективи на уроках малюва­н­ня» // «Естет. вихова­н­ня засобами образотвор. мистецтва», 1961, № 1; посібників «За­стосува­н­ня технічних засобів на­вча­н­ня на уроках малюва­н­ня в 5–6 класах» (1961), «Уроки малюва­н­ня в 5 класі» (1963), «Уроки малюва­н­ня в 6 класі» (1970), «Образотворче мистецтво» (1974; усі — Київ).