ЄЛЬНИ́ЦЬКИЙ Костянтин Васильович (14 (26). 06. 1846, Мінська губ. — 1917) — педагог, крає­знавець. Закін. Ніжин. ліцей (1868). Від­тоді викладав у Мозир. класич. (нині Білорусь), згодом — у Сибір. військ., водночас 1872–1906 — в Омській жін. (обидві — Росія; 1888 видав нариси з історії остан­ньої) г-зіях, 1910–15 — у Париц. жін. училищі (нині Гомел. обл., Білорусь). Засн. стипендій в Омській жін. гімназії та кадет. корпусі. Дійсний член Зх.-Сибір. від­ділу Рос. геогр. товариства. Автор низки під­ручників і навч. посібників з педагогіки, методики викла­да­н­ня російської мови і словесності, історії педагогіки, зокрема «Курс дидактики» (1915), «Методика начального обучения отечествен­ному языку» (1916), «Очерки по истории педагогики» (1918). Послідовник пед. ідей К. Ушинського. У працях під­креслював необхідність роз­витку в майбут. учителів умінь і навичок самост. дослідж. пед. про­блем, великого значе­н­ня надавав вихован­ню в учнів актив. уваги, пригадува­н­ня, розум. діяльності. Досліджував формува­н­ня дит. особистості; економіку, історію, побут, культуру народів Сибіру. Написав кн. спогадів «Сорок лет учительства в далекой окраине» (1911) та «Из пере­житого» (1912; обидві — Київ).