Ємельяненко Іван Антонович
ЄМЕЛЬЯ́НЕНКО Іван Антонович (23. 11. 1934, м. Сталіно, нині Донецьк) — живописець. Член НСХУ (1987). Закін. Луган. художнє училище (1959; викл. Т. Капканець, О. Фільберт). Учителював; працював 1967–94 на Донец. худож.-пром. комбінаті. На творчій роботі. Основні галузі — монум. і станк. живопис; техніки — мозаїка, розпис, акварель, пастель, олія, темпера, скульптур. рельєф. Автор портретів, натюрмортів, пейза- жів, темат. полотен у реаліст. стилі; тематика — Донец. край, його люди, минуле і сучасне. Твори відзначаються глибоким проникненням у суть зображуваного, високим професіоналізмом, тонким смаком кольор. рішень. У портретах розширює межі індивід. характеристики героїв, зосереджуючи увагу на психологізмі та створенні середовища, у якому вони живуть і працюють. Від 1964 — учасник обл., респ., всесоюз. та закордон. мистецьких виставок. Персон. — у Донецьку (1987, 1994). Окремі роботи зберігаються у Донец. ХМ, Нац. галереї Грузії (Тбілісі).
Додаткові відомості
- Основні твори
- монум.-декор. живопис — «Пори року» (1966, співавт.; Музей-заповідник «Хомутів. степ»), «Розвиток миру» (1968, Донец. університет економіки і торгівлі), «Прометеї» (1972, шахта «Кіровська»), «Мистецтво» (1979, співавт.; кінотеатр у м. Зугрес), «Народження планети» (1986, вагонне депо м. Ясинувата; усі — Донец. обл.); живопис — «Бортмеханік О. Прокопенко», «Мати», «Слідами війни», «Наталка» (усі — 1973), «Старий шахтар» (1974), «Патруль» (1977), «Під донецьким небом» (1984), «Скорбота землі» (1985), «Натюрморт із горобиною» (1994), «Народження храму» (1996), «Автопортрет» (1999), «Соколине. Весна» (2003), «Останній сніг» (2004), «Зняття з хреста» (2008).
Рекомендована література
- Лемешко К. Горизонти осягнення особистості // ОМ. 1977. № 6;
- Вернісаж Донбасу. Портрет «Шахтобудівник» // Донбас. 1988. № 2.