Електронний уряд

Визначення і загальна характеристика

ЕЛЕКТРО́Н­НИЙ У́РЯД — організація державного управлі­н­ня на основі електрон­них засобів обробле­н­ня, пере­дачі та роз­по­всюдже­н­ня інформації. Е. у. надає послуги держ. органів всіх гілок влади різним категоріям громадян (пенсіонерам, робітникам, бізнесменам, держ. службовцям тощо) електрон. засобами, інформує їх тими ж засобами про роботу держ. органів. Необхідна умова пере­ходу до Е. у. — широка інформатизація всіх процесів у звич. діяльності мін-в, ві­домств, місц. органів виконав. влади, причому як внутр., так і зовнішніх. У цьому випадку зʼявляється реальна можливість забезпечити інформ., функціонал. взаємодію уряду з кожним громадянином, субʼєктом управлі­н­ня. Е. у. не є доповне­н­ням або аналогом традиц. уряду, він лише ви­значає новий спосіб взаємодії на основі актив. викори­ста­н­ня інформ.-комунікац. технологій для під­вище­н­ня ефективності на­да­н­ня держ. послуг. Е. у. складається з трьох осн. модулів (уряд — урядові, уряд — бізнесу, уряд — громадянам) і включає числен­ні прикладні елементи: свободу до­ступу громадян до держ. інформації, пере­веде­н­ня держ. органів на без­паперове діловодство, встановле­н­ня для всіх держ. органів показників ефективності роботи на рік і регуляр. їх контроль, здійснюваний парламентом і громадянами, введе­н­ня у держ. органах пластикових карт для ідентифікації держ. службовців, пере­рахува­н­ня їм зарплати, роз­рахунків за від­рядже­н­нями, пере­несе­н­ня до мережі більшості стандарт. транс­акцій між державою та громадянами чи бізнесом та ін. Така форма спілкува­н­ня з державою зумовлює не тільки більш ефективне й менш витратне адмініструва­н­ня, але й кардинал. зміни взаємовід­носин між громадянами і органами держ. влади та місц. самоврядува­н­ня.

В Україні у рамках Нац. про­грами інформатизації (1998) перед­бачено широкий спектр проектів, спрямованих на інформатизацію органів законодав., судової, виконав. влади й органів місц. самоврядува­н­ня, а також проекти заг.-держ. значе­н­ня: створе­н­ня системи інформ. ресурсів з різних напрямів — цифр. карти, земел. кадастр, реєстр насел., ін. реєстри, зокрема наук.-тех. інформації, стандарти з інформ. технологій тощо. Заплановано роз­виток або створе­н­ня понад 30-ти інформ.-аналіт. систем різних рівнів та 20-ти систем електрон. інформ. ресурсів заг.-держ. мас­штабу. Серед них — системи інформ.-аналіт. забезпече­н­ня органів держ. статистики, податк. адміністрації, митної служби, Мін-в транс­порту, праці та соц. політики, аграр. політики, внутр. справ, інформ.-аналіт. система з питань над­звич. ситуацій, Вищого арбітраж. суду й багатьох ін. Викона­н­ня цих про­грам у повному обсязі та реалізація регіон. про­грам — найважливіші складові побудови Е. у. Фахівці ООН ви­значили на­ступні стадії роз­витку Е. у.: сформована присутність держави в Інтернеті (один або декілька офіц. уряд. сайтів пропонують користувачам статистичну інформацію і слугують інструментом для звʼязку уряду з громадськістю); посилювана присутність (кількість уряд. сайтів зро­стає, інформація стає динамічнішою, користувачі одержують більше можливостей для до­ступу до держ. інформації); інтер­активна присутність (здійснюється формал. обмін інформацією між користувачами й уряд. органами: заповне­н­ня форм, по­да­н­ня заяв он-лайн); присутність держави в Інтернеті на рівні транс­акцій (користувачі мають до­ступ до певних даних, пріоритетність яких ви­значають на основі влас. потреб; існують транс­акції, здійснювані он-лайн: сплата податків, реєстрац. зборів і мит); повністю інтегров. присутність держави (завершена інтеграція всіх держ. інтернет-ресурсів в рамках єдиного порталу). Нині Україна пере­буває між першим і другим етапами. Ухвале­н­ня законів про електрон. цифр. під­пис та тех. засоби захисту інформації, а також про статус електрон. документів до­зволить пере­міститися на третій. Пере­ваги такої градації полягають у тому, що вона перед­бачає по­ступовість формува­н­ня Е. у. (як й інформ. су­спільства загалом), виходить з реал. можливостей су­спільства і держави, зокрема економічних. Перед­усім йдеться про інформатизацію всіх управлін. процесів у органах держ. влади, інформатизацію між­ві­дом. взаємин, створе­н­ня компʼютер. систем, здатних під­тримувати всі функції взаємодії цих органів із насел. і бізнесовими структурами. Нині Україна посідає 41-е м. в рейтингу ООН серед країн стосовно готовності до Е. у. (для порівня­н­ня: РФ — 60-е, Польща — 33-є). У першу пʼятірку вві­йшли: Швеція, Данія, Норвегія, США, Нідерланди. Індекс готовності роз­раховують на основі показників роз­виненості веб-послуг Е. у., телекомунікац. інфра­структури та ступ. готовності насел. до подіб. ново­введе­н­ня.

Літ.: Шевчук О., Голобуцький О. E-Ukraine. Інформаційне су­спільство: бути чи не бути. К., 2001.

Л. І. Федулова

Завантажити статтю