Елляй

ЕЛЛЯ́Й (Эллэй; справж. — Кулачиков Серафим Романович; 16(29). 11. 1904, Нижньоамгінський насліг, нині Якутія, РФ — 14. 12. 1976, м. Якутськ, РФ) — якутський поет і пере­кладач. Член СП СРСР (1938). Нар. поет Якут. АРСР (1964). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Моск. ін­ститут журналістики (1928). Працював за фахом. Дебютував 1924 як пере­кладач рос. рев. пісень. Автор збірок громадян. і пейзаж. лірики «Күɵгэйэр күн­нэрбэр» («В дні квітучої молодості», 1929), «Саҥа ырыалар» («Нові пісні», 1932), «Дьол­лоох олох» («Щасливе життя», 1938), «Айан уот­тара» («Дорожні вогні», 1941), «Күн сирин кɵмүскэлигэр» («На захист сонячної країни», 1943), «Үɵрүү» («Радість», 1946), «Айар үлэҕэ айхал» («Слава творчій праці», 1959), «Талыл­лыбыт айымньылар» («Ви­бране», у 2-х т., 1964–65), «Умул­лубат уот» («Непогасний вогонь», 1969) та ін. Видатний лірич. талант Е., що спирався на нар.-пісен­ні джерела, не раз за­знавав впливу офіц. ідеол. догм, та в кращих своїх віршах і поемах, особливо створ. у роки 2-ї світової війни, засвідчив без­перечні здобутки якут. худож. слова. Писав також для дітей. Пере­клав низку творів О. Пушкіна, В. Маяковського, М. Тихонова та ін. М. Чернишевському присвятив поему «Прометей» (у зб. «Кыайыы ырыалара» / «Пісні пере­моги», 1950). У поемі «Норуот доҕоро» («Друг народу» — у зб. «Хоhоон­нор, поэмалар» / «Вірші і поеми», 1954) змалював образ П. Грабовського, котрий від­бував засла­н­ня в Якутії. Разом із Г. Тарським написав есе «Марко Вовчок туhунан» («Про Марка Вовчка», 1969). Пере­клав баладу «Тополя» і поему «Сова» Т. Шевченка, вірші «Наймит», «Веснянка», «Гімн. Замість пролога» І. Франка, окремі твори П. Грабовського і Лесі Українки. Автор вірша «Тарас Шевченко» (у зб. «Киhи — киhиэхэ» / «Людина — людині», 1962) та ст. «Подготовка к шевченковским дням» («Социалистическая Якутия», 1939, 28 февраля) і «Наша гордость» (там само, 1964, 8 марта). 1974 брав участь у Днях якут. літ-ри на Харківщині.

Завантажити статтю