Елькін Давид Генріхович
Е́ЛЬКІН Давид Генріхович (18(30). 10. 1895, м. Воронеж, Росія – 05. 07. 1983, Одеса) – психолог. Доктор педагогічних наук (1952), професор (1930). Навч. у Петрогр. психоневрол. інституті (нині С.-Петербург, 1914–15), закін. Новорос. університет в Одесі (1921), де й працював від 1922: у 1930–75 – завідувач кафедри психології; 1917–22 – зав. психол. лаб. Одес. міського інституту дит. психології та експерим. педагогіки. Вивчав фізіол. механізми сприймання простору і часу, закономірності їхнього розвитку в філо- й онтогенезі, зумовленість цього процесу характером діяльності та умовами життя. Довів, що сприймання часу відбувається внаслідок взаємодії аналізаторів, важливе місце серед яких належить кінестетичному. Досліджував проблеми функціон. асиметрії мозку в диференціації часу, зворот. зв’язку і т. зв. випереджал. відображення у формуванні адекват. сприймання тривалості. Автор монографії «Восприятие времени» (Москва, 1962), за яку 1962 нагородж. 1-ю премією ім. К. Ушинського.
Пр.: Педагогика и психология памяти. 1948; Инженерная психология. 1975 (обидві – Київ).
Літ.: Запорожец А. В. Д. Г. Элькин: К 75-летию со дня рожд. // Вопр. психологии. 1971. № 1; Указна Л. Н., Цуканов Б. Й. Елькін Д. Г. – видатний дослідник психології сприймання часу // Педагогіка і психологія. 1995. № 4.
Б. Й. Цуканов, Л. Н. Акимова
Основні праці
Педагогика и психология памяти. 1948; Инженерная психология. 1975 (обидві – Київ).
Рекомендована література
- Запорожец А. В. Д. Г. Элькин: К 75-летию со дня рожд. // Вопр. психологии. 1971. № 1;
- Указна Л. Н., Цуканов Б. Й. Елькін Д. Г. – видатний дослідник психології сприймання часу // Педагогіка і психологія. 1995. № 4.
Людина 
