Елювій

ЕЛЮ́ВІЙ (лат. eluvies — заливання, повінь, від eluo — вимиваю) — гірські породи, що виникли внаслідок вивітрювання корінних порід. Характеризується збагаченням малорухливих залишкових продуктів алюмінію, заліза, титану тощо, втратою лугів, лужноземел. елементів і кремнезему, відсутністю верствуватості та сортування, а також поступовим переходом у підстелюючі породи, з яких він утворився. В Укр. Карпатах і Крим. горах на крутих схилах Е. представлений грубоуламк. утвореннями, на відносно пологих схилах формується ґрунт. покрив, на річк. терасах — молода каолінова кора вивітрювання. На кристаліч. породах УЩ розвинута потужна каолінова, рідше латеритна кора вивітрювання (ортоелювій). У Дніпров.-Донец. і Причорномор. западинах, Донец. прогині, Волино-Поділ. монокліналі поширені кори вивітрювання, утворені на осадових породах (метаелювій). Загалом в Україні виявлено понад 16 різновік. горизонтів викоп. Е. З ним пов’язана низка родовищ корис. копалин, зокрема каолінів, бокситів, руд олова, циркону, вогнетрив. глин. У ґрунтознавстві термін «Е.» застосовують для означення вилугованого, збідненого пожив. речовинами і збагаченого кремнеземом (SiO₂) ґрунт. горизонту підзолистих і світло-сірих лісових ґрунтів, солонців і солодей.

Завантажити статтю