Емісія
ЕМІ́СІЯ (лат. emissio — випуск) — введення в обіг банківських і казначейських білетів, паперових грошей, цінних паперів. Цей термін використовують також на позначення вливання грош. коштів у грош. потік (оборот); будь-якого виду цінних паперів компанії; установленої законодавством сукупності та послідовності дій емітента щодо здійснення підписки на акції або продажу облігацій; проведення операцій з вип. спец. платіж. засобів певної платіж. системи. Гол. форми Е.: кредит. грошей (банкнот), депозитно-чекова (основа безготівк. розрахунків), цінних паперів. Е. грош. знаків здійснюють центр. банки (банкноти) і казначейства (казначей. білети й розмінна монета), цінних паперів — держава, кредитно-фінанс. установи і торг.-пром. компанії. Е. використовують юрид. особи при фінансуванні (інвестуванні) підприємства, держава — у випадку нестачі грош. коштів в обігу або при заміні старої валюти. Грош. Е. приносить емітентові дохід, величину якого визначає різниця між сумою емісії та витратами на виготовлення грош. знаків. Емісій. дохід, що надходить у розпорядження центр. банків (яким дозволено здійснювати Е. грошей), використовують як кредит. ресурс для покриття фінанс. потреб держави (безпосередньо для покриття бюджет. дефіциту чи опосередковано через кредитування держави банків. системою під державні цінні папери). Виключне право введення в обіг гривні та розмін. монети, організація їх обігу та вилучення з обігу в Україні належить НБУ. Е. призводить до збільшення грош. маси в обігу, її екон. межі визначають потреби сфери обігу в грошах як засобові обігу, платежу та нагромадження. Е. виправдана лише за умови зростання обсягів виробництва, регулювання грош. маси шляхом скорочення грош. Е. (інструмент антиінфляц. політики уряду). Розрізняють Е. безготівк. і готівк. грошей (ін. назва останньої — Е. грошей в обіг). В умовах ринк. економіки Е. безготівк. грошей здійснює система комерц. банків, готівки — центр. банк. Банкнотна Е. буває забезпеченою і незабезпеченою (фідуціарною). Е. цінних паперів обумовлена бажанням підприємства, організації, держави, які виступають у якості емітентів цінних паперів, сформувати початк. статут. капітал або змінити його величину; консолідувати чи подрібнити раніше випущені цінні папери; змінити обсяг прав, наданих раніше випущеними цінними паперами; залучити тимчасово вільні кошти юрид. і фіз. осіб (інвесторів). Вона може бути приват. (вип. акцій і облігацій акц. компаніями) і держ. (вип. облігацій держ. позик), стандарт. (з чітким дотриманням визначених процедур та послідовності їх здійснення) і нестандарт., первин. і додатк., гібридною. Інвестори добровільно та на влас. розсуд купують цінні папери певного емітента, однак в Україні, як і в ін. країнах колиш. СРСР, більшість підприємств використовували Е. акцій не з метою залучення інвестицій, а виключно для переведення з держ. форми власності у приватну. Це призвело до появи переважно неліквід. акцій 37-ми тис. АТ.
Рекомендована література
- Хоружий С. Г. Індустрія цінних паперів // Цінні папери України. 2001. № 29–30;
- Палій М. Оподаткування емісійних операцій // Ринок цінних паперів України. 2003. № 7;
- Баріда Н. П. Грошова емісія: сутність, економічна основа, межі та принципи // Фінанси, облік і аудит. 2006. Вип. 7.
Завантажити статтю
