Емпатія
Визначення і загальна характеристика
ЕМПА́ТІЯ (англ. empathy — співчуття, співпереживання) — здатність людини розуміти почуття, потреби інших. Нині її трактують також як чутливе сприйняття події, природи, мистецтва; афектив. зв’язок з іншими, відчуття стану ін. особи чи групи; властивість (рису) психотерапевта. Термін запропонував амер. психолог Е.-Б. Тітченер. У сх. філософії її розуміють як служіння ін. людям, духов. і морал. ідеал, у зх. — прототипом сучас. поняття «Е.» був термін «симпатія», що в трактуванні стоїків означав духовну спорідненість, співчуття один одному. Е. передбачає переживання суб’єктом почуттів, властивих певній особі, шляхом ототожнення себе з нею. Розрізняють емоц. (в основі — механізм проекції й наслідування мотор. і афектив. реакцій ін. особи), когнітивну (базується на інтелект. процесах — порівнянні, аналогії тощо), предикативну (здатність передбачати афективні реакції особи в конкрет. умовах) Е. Уміння сприймати почуття ін. людини як власні, здатність до емоц. відгуку є необхід. компонентами спілкування, важливим засобом пізнання людини людиною. Е. сприяє успіху в профес. діяльності психологів, педагогів, лікарів, юристів, журналістів. Вивчають її переважно в контексті неблагополуччя, оскільки в міжособистіс. стосунках співпереживання радості зустрічається значно рідше, ніж співчуття. У християн. етиці синонімом Е. є милосердя, або любов до ближнього.
Рекомендована література
Завантажити статтю
