Ендемія

ЕНДЕМІ́Я (від ен... і δῆμος — народ) — постійна наявність на даній території захворюваності населення на певну хворобу, спричинена відповідними соціальними і (або) природними умовами регіону. Е. зумовлює комплекс специфіч. для місцевості природ. чинників: ареал тварин — джерел та членистоногих — носіїв збудників інфекції, можливість збереження збудників поза організмом тварини. У назвах ендеміч. захворювань часто відображено притаманну їм сезонність, пов’язану з періодом найвищої активності тварин і членистоногих (кліщовий, або весняно-літній енцефаліт, комариний, або осін. енцефаліт тощо), та прив’язаність до геогр. регіонів (далекосхідна лихоманка, афр. трипаносомоз та ін.). Найвищими є показники захворюваності на інфекц. хвороби, носії збудників яких — комарі, москіти, мухи, нижчими — у разі їх передачі блохами, найнижчими — кліщами. Неінфекц. Е. зумовлені дефіцитом у біосфері окремих регіонів певних хім. елементів, напр., йоду (ендемічний зоб), або їхнім надміром, напр., фтору (ендеміч. флюороз). Під поняттям «статист. Е.» розуміють тривале регіонал. підвищення захворюваності на певні хвороби залежно від активності соц.-профілакт. заходів (напр., черев. тиф, дизентерія).

Л. А. Пиріг