Розмір шрифту

A

Ендокринна система

ЕНДОКРИ́Н­НА СИСТЕ́МА — система залоз внутрішньої секреції, яка у взаємодії з іншими системами організму людини й тварин здійснює регуляцію його жит­тєво важливих функцій, обмін та пере­дачу інформації різним органам за допомогою гормонів. Регуляторні сигнали надходять до ін. тканин-мішеней, що за­про­грамовані на них. Е. с. бере участь у всіх важливих процесах жит­тєдіяльності організму. Роль гормонів, які продукують ендокрин­ні залози, — інформ.; вони необхідні для росту, статевого і фіз. роз­витку організму, його адаптації до змін внутр. і зовн. середовищ та імун. захисту. До найважливіших, т. зв. класич. залоз належать пере­дня частина гіпофіза, шишкоподібна залоза, або епіфіз, наднирк., щитоподібна, прищитоподібна залози, ендокрин­на частина під­шлунк., статеві залози. За сучас. уявле­н­нями, Е. с. формується спеціаліз., а також неспеціаліз. для викона­н­ня ендокрин. функцій клітинами. Зокрема джерелом низки гормонів є шлунк.-кишк. тракт, ендотелій судин, адипоцити білого жиру, плацента, матка, тимус, пере­дсердя й шлуночки серця та ін. органи і тканини.

Ендокрин­ні залози взаємодіють між собою. Крім сумації ефектів гормонів, прямого антагонізму і синергізму, важливу роль ві­ді­грає принцип пермісив. взаємодії гормонів, на якому ґрунтується сучасне уявле­н­ня про механізми їхньої дії. Ще одним з найважливіших принципів взаємодії залоз є утворе­н­ня автоном. систем, напр. гіпоталамус–гіпофіз–­статеві залози. В основі взаємодії у таких системах — принцип прямих і зворот. звʼязків. Рилізинг-гормони гіпоталамуса (ліберини і статини) регулюють секрецію тропних гормонів гіпофіза, від яких залежить функція периферич. залоз, зокрема статевих. Якщо активність статевих залоз стає надмірною, їх гормони гальмують секрецію від­повід. гіпофізар. гормона. Результат дії різних гормонів в організмі ви­значає низка заг. складових: синтез у гормоно­продукуючих клітинах, секреція, транс­порт у плазмі крові, взаємодія гормонів з клітинами-мішенями для реалізації біол. ефекту, метаболічна ін­активація й екс­креція гормонів з сечею чи жовчю. Про­грес у ви­вчен­ні клітин. і молекуляр. механізмів дії гормонів у клітинах-мішенях зумовив від­кри­т­тя рецепторів гормонів — специфіч. білк. молекул, які роз­пі­знають свій гормон і звʼязуються з ним. Гормон-рецепторна взаємодія — ключова ланка ендокрин. регуляції. Взаємодіючи з рецепторами, гормони ініціюють внутр.-клітин­ні процеси, які в сукупності формують клітин­ну від­повідь. Найважливішими типами регуляції функцій ендокрин. залоз є нерв. (центр. та автономна нерв. системи), нейроендокрин­на (система гіпоталамус–гіпофіз–периферичні ендокрин­ні залози), ендокрин­на (без­посеред. вплив одних гормонів на ін.) та гуморал. неендокрин­на (вплив на ендокриноцити метаболітів — глюкози, амінокислот, жирних кислот).

Роз­виток ендокрин. патол. станів — гіпо-, гіпер-, і дис­функцій залоз та їх ускладнень — зумовлюють різні причини: пухлини, вірусні та бактеріал. інфекції, інтоксикації, хромосомні аномалії, поруше­н­ня екс­пресії генів, аутоімун­ні процеси, іонізуюче ви­проміне­н­ня, різні види стресу тощо. Ці орган. та функціон. поруше­н­ня можуть первин­но виникати у залозі (первин­на ендокрин­на патологія) або за її межами, напр., у мозку, гіпофізі (вторин­на патологія). Ендокринопатії бувають моногландулярними (поруше­н­ня функції однієї залози) і плюригландулярними (до дис­функції залучено багато залоз внутр. секреції). Класичні уявле­н­ня про патоген­ність не­стачі чи надлишку того чи ін. гормона в 20 ст. доповнено ро­зумі­н­ням того, що тканин­на резистентність чи гіперчутливість до дії гормона (рецепторні і пострецепторні форми) також можуть викликати ендокрин­ні роз­лади за умов його адекват. продукції. Нині порушено про­блеми існува­н­ня комплементар. взаємодії двох систем регуляції — нерв. і ендокрин. та звʼязку нейроендокрин. апарату з імун. системою.

Літ.: Теп­пермен Дж., Теп­пермен Х. Физиология обмена веществ и эндокрин­ной системы / Пер. с англ. Москва, 1989; Балаболкин М. И. Эндокринология. Москва, 1998; Ендокринологія. К., 2003; Ендокринологія. К., 2004.

М. Д. Тронько

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2009
Том ЕСУ:
9
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
17878
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 234
цьогоріч:
392
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1 276
  • середня позиція у результатах пошуку: 17
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 17): 10.4% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Ендокринна система / М. Д. Тронько // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-17878.

Endokrynna systema / M. D. Tronko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2009. – Available at: https://esu.com.ua/article-17878.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору