Еоценова епоха і еоценовий відділ

ЕОЦЕ́НОВА ЕПО́ХА І ЕОЦЕ́НОВИЙ ВІ́ДДІЛ (від. грец. ἥως — ранкова зоря і ϰαιυός — новий) — середня епоха палеогенового періоду та відклади, що утворилися в той час. Еоцен. епоха (Е. е.; ін. назва — еоцен) розпочалася 54 млн р. тому після палеоценової епохи та тривала 17 млн р. до настання олігоценової епохи. Її виділив 1833 англ. геолог Ч. Лайєль. Е. е. характеризується розвитком вічнозеленої рослинності (лаври, пальми, мірти), що простежувалася з пд. широт до Ґренландії. На суходолах у той час мешкали алігатори, носороги, тапіри, черепахи, саламандри, примітивні коні, корифодони, мавпи, з’явилися мор. ссавці, зокрема кити й сирени, мор. фауну наповнили примітивні організми (форамініфери, нумуліти, орбітоїди), корали, молюски, губки, їжаки, риби. У Пд. Америці розвивалися сумчасті, неповнозубі та примітивні мавпи, в Австралії — однопрохідні й сумчасті. Вздовж Альпій. геосинклінал. обл. до Індонезії частково тер. ниніш. Пн. та Пд. Америк вкривали теплі тропічні моря, пн. частину Африки, частково Європу — моря океану Тетіс. Пн. моря з океаном Тетіс були з’єднані через Зх.-Сибір. низовину широкою протокою. Відклади еоцен. відділу (Е. в.) представлені вапняками, пісковиками, мергелями, опоками, глинами, алевролітами, пісками, флішем. Е. в. складається з нижнього, серед. та верх. підвідділів. На території України відклади нижнього еоцену (канів. вік) виповнюють Дніпров.-Донец. і Причорномор. западини, Крим, Карпати. На суходолі тоді була поширена вузько- та дрібнолиста вічнозелена рослинність (арундиніти, кукулуси, хакеї, ацетобулярії, посідонії). Найширше розповсюджені мор. відклади серед. еоцену (бучац. і київ. віки). У пн. частині Криму вони представлені багатометр. товщами нумуліт. вапняків, у Карпатах — груборитміч. флішем, масив. пісковиками й алевролітами. Континентал. відклади цього підвідділу характеризуються багатою тропіч. та субтропіч. флорою: секвоя, пальма-сабаль, дуб, мірта, евкаліпт, каштан, ціннамомус (покритонасінні рослини становили 90 %). У 2-й пол. серед. еоцену (київ. вік) відбулася макс. трансгресія моря, яка зайняла майже всю тер. сучас. України та Зх. Європи. Наприкінці еоцену море поступово регресувало, сформувалися мілководні осади. Відклади з фауною мандриків. типу на УЩ засвідчують існування теплого мілковод. моря, в якому жили корали, нумуліти, дискоцикліни, молюски. Воно мало вихід до Зх.-європ. морів. З Е. в. пов’язані родовища нафти, газу, бурого вугілля, буд. матеріалів, вогнетрив. глин, фосфоритів, горючих сланців, вторин. каолінів, бокситів, динасових пісковиків. Див. Палеогеновий період і палеогенова система.

Завантажити статтю