ЕОЦЕ́НОВА ЕПО́ХА І ЕОЦЕ́НОВИЙ ВІ́Д­ДІЛ (від. грец. ἥως — ранкова зоря і ϰαιυός — новий) — середня епоха палеогенового періоду та від­клади, що утворилися в той час. Еоцен. епоха (Е. е.; ін. назва — еоцен) роз­почалася 54 млн р. тому після палеоценової епохи та тривала 17 млн р. до на­ста­н­ня олігоценової епохи. Її виділив 1833 англ. геолог Ч. Лайєль. Е. е. характеризується роз­витком вічнозеленої рослин­ності (лаври, пальми, мірти), що простежувалася з пд. широт до Ґренландії. На суходолах у той час мешкали алігатори, носороги, тапіри, черепахи, саламандри, примітивні коні, корифодони, мавпи, зʼявилися мор. ссавці, зокрема кити й сирени, мор. фауну наповнили примітивні організми (форамініфери, нумуліти, орбітоїди), корали, молюски, губки, їжаки, риби. У Пд. Америці роз­вивалися сумчасті, неповнозубі та примітивні мавпи, в Австралії — одно­прохідні й сумчасті. Вздовж Альпій. геосинклінал. обл. до Індонезії частково тер. ниніш. Пн. та Пд. Америк вкривали теплі тропічні моря, пн. частину Африки, частково Європу — моря океану Тетіс. Пн. моря з океаном Тетіс були зʼ­єд­нані через Зх.-Сибір. низовину широкою протокою. Від­клади еоцен. від­ділу (Е. в.) пред­ставлені вапняками, пісковиками, мергелями, опоками, глинами, алевролітами, пісками, флішем. Е. в. складається з нижнього, серед. та верх. під­від­ділів. На території України від­клади нижнього еоцену (канів. вік) виповнюють Дні­пров.-Донец. і Причорномор. западини, Крим, Карпати. На суходолі тоді була поширена вузько- та дрібнолиста вічнозелена рослин­ність (арундиніти, кукулуси, хакеї, ацетобулярії, посідонії). Найширше роз­по­всюджені мор. від­клади серед. еоцену (бучац. і київ. віки). У пн. частині Криму вони пред­ставлені багатометр. товщами нумуліт. вапняків, у Карпатах — груборитміч. флішем, масив. пісковиками й алевролітами. Континентал. від­клади цього під­від­ділу характеризуються багатою тропіч. та субтропіч. флорою: секвоя, пальма-сабаль, дуб, мірта, евкаліпт, каштан, цін­намомус (покритонасін­ні рослини становили 90 %). У 2-й пол. серед. еоцену (київ. вік) від­булася макс. транс­гресія моря, яка зайняла майже всю тер. сучас. України та Зх. Європи. На­прикінці еоцену море по­ступово ре­гресувало, сформувалися мілководні осади. Від­клади з фауною мандриків. типу на УЩ засвідчують існува­н­ня теплого мілковод. моря, в якому жили корали, нумуліти, дискоцикліни, молюски. Воно мало вихід до Зх.-європ. морів. З Е. в. повʼязані родовища нафти, газу, бурого вугі­л­ля, буд. матеріалів, вогнетрив. глин, фосфоритів, горючих сланців, вторин. каолінів, бокситів, динасових пісковиків. Див. Палеогеновий період і палеогенова система.