Епохи складчастості

Визначення і загальна характеристика

ЕПО́ХИ СКЛАДЧА́СТОСТІ — епохи глобальних структурних пере­творень, які по­вторювалися в історії Землі і спричинювали великі складчасті деформації її поверх­ні та пере­будову рельєфу. В пізньо­протерозой. і фанерозой. історії Євроазіатського континенту виділяють 5 гол. Е. с. — байкал., каледон., герцин., кімерій. та альпій., кожна з яких охоплює кілька геол. періодів. Від­повід­но до Е. с. виділяють складчасті системи байкалід, каледонід, герцинід, кімерид та альпід. На території України найбільш інтенсивно Е. с. проявились у межах Серед­земномор. (Альпій.) рухливого поясу, що характеризувався тривалим спрямованим роз­витком складчастості в умовах ви­схід. (інверсій.) рухів, з якими збігалися періоди інтенсив. вулканізму, метаморфізму, горо­утворе­н­ня та металогенії. Залежно від інтенсивності тектоніч. рухів і ступ. роз­витку («зрілості») земної кори тут утворювалися складчасті системи незавершеного або непов. (поховані байкаліди та каледоніди пра-Карпат та пра-До­бруджі) та завершеного (альпіди Укр. Карпат) роз­витку. В остан. складчастість від­різнялася більшою інтенсивністю, роз­витком складчасто-насувних деформацій, від­мира­н­ням геосинклінал. режиму (див. Геосинкліналь), формува­н­ням гірських споруд і перед­гір. прогинів. У межах Сх.-Європ. платформи з Е. с. повʼязано посиле­н­ня пере­важно роз­ломно-блокової або брилової тектоніки та утворе­н­ня різних за мас­штабами структур — від локальних, типу альпій. По­вчан. дис­локацій, до регіональних, напр., похований герцин. авлакоген Дні­пров.-Донец. западини.

Т. О. Знаменська

Завантажити статтю