Ералієв Суюнбай

ЕРАЛІ́ЄВ Суюнбай (Эралиев Сүйүнбай; 15. 10. 1921, с. Уч-Емчек, нині Киргизстан — 16. 07. 2016, Бішкек) — киргизький поет. Член СП СРСР (1948). Нар. поет Киргиз. РСР (1974). Герой Киргиз. Респ. (2006). Всесоюзна літ. премія ім. О. Фадєєва (1981), Державна премія Киргиз. РСР ім. Т. Сатилганова (1986), Міжнародна премія Респ. Казахстан ім. Джамбила (1998). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. ВПШ при ЦК КПРС (1955), Вищі літ. курси при Літ. інституті (1967) у Москві. Працював відп. секр. г. «Лениндик туу» (1944–51), «Кыргызстан пионери» (1954–59); секр. (1959–65) і літ. консультантом (1967–85) правління СП Киргизстану. Від 1985 очолює Асоціацію киргиз. поетів. Автор зб. «Тууган жер» («Рідна земля», 1950), «Уяң жылдыздар» («Соромливі зорі», 1962), «Ак жыттар» («Білі запахи», 1969), «Сан тоолор» («Безкінечні гори», 1971), «Айыл ырлары» («Сільські мотиви», 1976), «Ырлар жана поэмалар» («Вірші й поеми», 1982); поем «Ак мөөp» («Поема про любов», 1959), «Өмүpлөpгө саякат» («Мандрівка в життя», 1967), «Көчкөн булуттар» («За кочівними хмарами», 1982) та ін. Е. збагатив киргиз. поезію новою ритмомелодикою, зокрема запровадив вільний вірш і класич. канон сонета. Помітне місце у його творчості займає укр. тема — поезії «Согушта» («На війні», 1969), «Кечиришсин» («Нехай простять»), «Талааларды…» («Поля, де ми рили окопи…»; обидві — 1970), «Бир тууган» боюнда» («Біля Донця»), «Украина жери» («Українська земля»), «Баратканда» («В поході»; усі — 1973) та ін. Поема «Кесиринсан» («Грішна людина», 1988) — про аварію на ЧАЕС. Переклав киргиз. мовою окремі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Твардовського, Ф. Шіллера, В. Вітмена, Р. Тагора. Зб. поезій Е. «Ала-Тоо этегинде» українською мовою переклав Б. Степанюк («У підгір’ї Ала-Тоо», К., 1983).

Завантажити статтю