де ЕРБІНЬЇ́ Мішель (dʼHerbigny Michel; 08. 05. 1880, м. Лілль, Франція — 23. 12. 1957, м. Екс-ан-Прованс, Франція) — французький церковний діяч РКЦ, сходо­знавець. Навч. у семінаріях ордену єзуїтів у м. Гемерт (Нідерланди) та Енґієн (Бельгія). Висвяч. у серпні 1910. Досліджуючи християн. Схід і теол. доктрину православʼя, 1911 здійснив подорож до Галичини (зокрема від­відав м. Хирів, нині Старосамбір. р-ну Львів. обл.), Буковини, Румунії, Хорватії, Боснії та Герцеґовини. Під­сумком подорожі стала наук. праця про рос. реліг. філософа В. Солов­йова («Un Newman russe: Vladimir Soloviev, 1853–1900», Paris, 1911), від­знач. премією Париз. АН. Від 1921 — проф. Григоріан. університету в Римі, 1924–31 — перший ректор засн. єзуїтами Папського Сх. ін­ституту. 1926 прийняв єпис­коп. свяче­н­ня. Від 1925 — радник створ. при Конгрегації для Сх. Церков спец. комісії «Рrо Russia», яка за­ймалася пита­н­нями діяльності катол. Церкви в СРСР. Ви­ступав у Парижі, Римі та ін. містах Європи з доповід­ями про голод 1921–23 в Україні та діяльність Папської місії допомоги. Консультував папу Пія XI з питань щодо сх. політики Ватикану. Засн. катол. навч. центрів у Франції, Бельгії, Німеч­чині, Австрії, Чехословач­чині, де рос. емі­грантів готували до місіонер. діяльності на тер. СРСР. З ініціативи папи Пія XI та за під­тримки апостол. нунція в Берліні Е. Пачел­лі тричі від­відав СРСР (4–15 жовтня 1925, 29 березня — 15 травня і 28 липня — 7 вересня 1926), зокрема побував у Харкові, Одесі, Києві. Метою подорожей були приховане від рад. влади від­новле­н­ня і реорганізація ієрархії РКЦ. Таємно висвятив 4-х єпис­копів, серед них — священика з м. Дмитріївськ (нині Макіївка Донец. обл.) П.-Е. Неве, котрий отримав повноваже­н­ня кер. РКЦ в СРСР. 1930 Е. очолив комісію «Рrо Russia», добився роз­шире­н­ня її повноважень і від­окремле­н­ня від Конгрегації для Сх. Церков та зосередив діяльність на роз­крит­ті пере­слідувань, яких за­знавала Церква в СРСР. У грудні 1933 внаслідок ком­прометації, вчиненої особистим секр. О. Дейбнером, котрий виявився агентом рад. спец­служб, Е. подав у від­ставку, залишив Рим і ві­ді­йшов від публ. діяльності. Остан­ні роки життя провів у монастирі ордену єзуїтів як чернець.