Еркай Нікул

ЕРКА́Й Нікул (Эркай Никул; справж. — Іркаєв Микола Лазарович; Иркаев Николай Лазаревич; 09(22). 05. 1906, с. Курилове, нині Мордовія, РФ — 15. 06. 1978, м. Саранськ, Мордовія) — мордовський письмен­ник і пере­кладач. Член СП СРСР (1934). Нар. поет Мордов. РСР (1960). Закін. Моск. ін­ститут журналістики (1930). Перші його зб. віршів «Модась одкстомсь» («Земля оновилася», 1932) і оповідань та нарисів «Корентнэ наксадсть» («Корі­н­ня згнило», 1933) — про колективізацію у мордов. селі. Минуле свого народу від­творив у вірш. повісті «Моро Ратордо» («Пісня про Ратора», 1936). Твори періоду 2-ї світової війни присвяч. героїзму народу Мордовії на фронті і в тилу; серед тогочас. віршів — «Украина», «Грузиянь поэт­тненди». У повоєн­ну добу видав зб. поезій «Кочказь лирика» («Ви­брана лірика», 1945), «Стихть ды поэмат» («Вірші й поеми», 1952), «Тундонь сад» («Весняний сад», 1959), повісті для дітей «Алёшка» (1959; укр. перекл. — «Альошка», К., 1980), «Килей ведь» («Березова вода», 1963) та ін. Пере­клав окремі твори І. Крилова, О. Пушкіна, М. Горького, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Корнійчука. Неодноразово при­їздив в Україну, зу­стрічався з читачами Києва, Він­ниці, Львова, міст Донеч­чини, під­тримував дружні звʼязки з П. Тичиною та ін. діячами укр. літ-ри. У ст. «Высокая честь, великий долг» («Литературная Рос­сия» від 8 грудня 1967) Е. оповід­ав про поет. натхне­н­ня, яке отримав від спілкува­н­ня з укр. письмен­никами, зокрема з П. Тичиною, а також про своє захопле­н­ня українською мовою, що дало змогу краще опрацювати пере­клади творів Т. Шевченка ерзя-мордов. мовою. До 125-річчя від дня народж. Т. Шевченка пере­клав вірш «Заповіт» і поему «Сон» («У всякого своя доля…»), які опубл. у ж. «Сятко» («Іскра», 1939, № 3–4); ці пере­клади уві­йшли також до мордов. вид. «Кобзарь» (Саранск, 1940). Образ поета від­творив у вірші «Встав Тарас» (1961). Окремі твори Е. пере­клали А. Іщук, В. Лучук, С. Литвин, Р. Гудим та ін.