Ерліх Семен Лазарович
Визначення і загальна характеристика
Е́РЛІХ Семен Лазарович (20. 09, за ін. даними — 08. 1868, Кишинів — 10. 07. 1930, Харків) — лікар. Доктор медицини. Закін. Харків. університет, де водночас з навч. працював на кафедрах фізіол. хімії, бактеріології та патол. анатомії. Засн. (1899) і зав. (до 1930) кабінету лаборатор. дослідж., реорганіз. згодом в Інститут лаборатор. діагностики (нині в складі Інституту мед. радіології АМНУ, Харків). Домігся запровадження спецкурсу з лаборатор. діагностики в Харків. мед. інституті. Е. стверджував, що лабораторна діагностика повинна базуватися на основах патології, патол. анатомії й клініки; надаючи важливого значення макроскопіч. аналізу об’єктів, обґрунтував метод пошарового вивчення секретів і екскретів організму людини й відбору при цьому часток для мікроскопіч. дослідж. Виявив у мокротинні при туберкульозі легенів чотири елементи: обвапновані еластичні волокна, аморфне вапно, кристали холестерину, мікобактерії туберкульозу (тетрада Ерліха), 1920 видав монографію «Обызвествленный распад и обызвествленные эластические волокна в мокроте при туберкулезе легкого», що стала основою його доктор. дис. Вперше в Україні 1920 в оперативно видаленій селезінці розпізнав хворобу Гоше. Деякі пухлини, зокрема фіброми, саркоми, міжклітин. рак, ендотеліоми, вважав неврогенними.
Додаткові відомості
- Основні праці
- К вопросу о действии наперстянки на сердце человека // Врач. 1894. Т. 15, № 31; К окрашиванию сухих препаратов крови метиленовой синью и эозином. Способы комбинированного окрашивания нейтральной смесью Хенцинского–Ziemmanna и способы последовательного окрашивания. Х., 1909; Определение количества белка в моче по способу Робертс–Стольников–Брандберг: Практ. пособ. с приложением таблиц. Х., 1922.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
