Етикет

ЕТИКЕ́Т (франц. étiquette — ярлик, етикетка) — установлені правила ввічливості і норми поведінки в суспільстві чи в якому-небудь товаристві відповідно до певних обставин. Правила Е. почали формуватися з усвідомленням людиною себе частиною соціуму, з появою у неї відчуття необхідності бути чемною та уважною в спілкуванні з іншими людьми. Осн. форми Е. зародилися у Стародав. Єгипті, Греції та Римі. Термін «Е.» виник у 17 ст. при франц. королів. дворі, де запроваджено спец. картки для придворних з переліком обов’язкових правил поведінки. Сучас. Е. успадкував звичаї та традиції різних народів світу, які з часом або залежно від нац. та реліг. особливостей народу можуть змінюватися. Існує кілька видів Е.: придвор. (строго регламент. порядок і форми поводження, встановлені при дворах монархів); дипломат. (правила поведінки дипломатів та ін. офіц. осіб під час дипломат. переговорів, візитів, прийомів); військ. (правила і норми поведінки військових у всіх сферах їхньої діяльності); сусп. (сукупність правил, традицій та умовностей, яких дотримуються у суспільстві); діловий (правила поведінки, що регламентують стосунки у сфері бізнесу). Окремі види Е. потребують відновлення, зокрема Е. епістоляр. жанру, сімей. Е. Цілісності правилам Е. надає їхній зв’язок із формами морал. поведінки (повага, шанобливість, тактовність, делікатність, ґречність тощо), а через них — із засадн. морал. цінностями, що робить Е. підсистемою морал. культури суспільства.

Л. В. Рябець

Етикет мовний  — усталені мовні звороти, типові формули, які використовують у певних ситуаціях спілкування відповідно до національно-культурних традицій суспільства або окремого соціуму; узвичаєні правила, норми мовної поведінки людей. Серед виражал. засобів української мови — типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, подяки, поздоровлення, прохання, вибачення, співчуття тощо. Одиниці Е. м.: слова, словосполучення, речення (еквіваленти речень). Е. м. визначають заг. культура спілкування, соц. статус мовців, рівень освіти й виховання, вік, стать, емоційність ситуації. Соц., емоц., етичні особливості мовного контактування впливають на вибір форми звертання. В українців здавна побутує пошанна форма звертання на Ви до незнайомих, старших, зокрема до батьків: «Ви, тату...», «Ви, мамо...». Цю форму вживають переважно у сільс. місцевості, проте остан. часом її заступає форма на ти. Усталилася суспільно-оцінна градація форм звертання до масової аудиторії: «Шановне товариство (громадо)!», «Шановні добродії» або звертання на міжнар. зібраннях: «Шановні пані і панове!». Соц. маркованістю в устах охоронців правопорядку позначений усталений зворот «Шановні громадяни!». Розгалужений синоніміч. ряд становлять слова, мовні звороти, що виконують функцію вітання: «Добрий день (вечір)!», «Доброго ранку!» (більш поширено, ніж варіант «Добрий ранок!», наявна бажал. модальність — «Бажаю вам доброго ранку!»). Вітання у формі «Доброго Вам дня!», «Доброго Вам вечора!» також звучать невимушено. Доброзичливе побажання передає формула вітання — «Доброго здоров’я!»; використовують як відповідь на вітання «Добрий день!» та як самост. дружнє привітання. Вітальні формули — «Добридень!», «Добривечір!», «Здрастуй(-те)!» належать до стилістично маркованих, відзначаються неофіційністю. Функції вітання й відповіді на нього виконує усталений зворот «Здоровенькі були!», набув в укр. мові нац. мовного колориту. Вітання, прощання часто містять побажання здоров’я: «Дай, Боже, здоров’я!», «Здорові будьте!». Як відповідь на слова прощання звучать вислови: «Бувайте здорові!», «Іди (ходи) здоров(-ий, -а)!», позначені народнорозмов. колоритом, подібно до традиц. етикет. формул: «Із суботою (святою неділею) будьте здорові!», «Хай Бог помагає!». Серед молоді поширені однослівні формули вітання-прощання, серед них і запозичення: «Привіт!», «Салют!», «Бувай!», «Будь!», Чао!», «Гуд бай!». Формули вітання часто супроводжують типовими зворотами оцінного характеру: «Радий Вас (тебе) бачити!», «Скільки літ, скільки зим!», «Як поживаєте?», «Як ся маєте?». Синоніміч. ряд формул прощання об’єднує вислови неоднакового соц., семант. стиліст., емоц. змісту, напр., нейтрал. звороти — «До побачення!», «На все добре!», «До зустрічі!», «На добраніч!», а також більш офіц. вислів «Дозвольте з Вами попрощатися!». У кожного з них є варіанти: «До скорого побачення!», «До скорої зустрічі!», «Добраніч!». Формулою прощання є зворот «Хай щастить!», виконує також роль прямої номінації «побажання щастя»: «Хай щастить Вам!», «На щастя, на здоров’я, на Новий рік!», «Бажаю щастя й добра Вам!», «З води й роси!», «Зичу радості, успіхів!». Утвор. синоніміч. ряд формул поздоровлення, віншування: «Поздоровляю Вас із...», «Вітаю Вас із...», «Віншую Вас із...», «Здоровлю з...», «Прийміть вітання (поздоровлення) з...» та ін. До Е. м. належать звороти з семантикою ввічливого прохання: «Будьте ласкаві», «Прошу, заходьте до кімнати!», «Будь ласка, мені одне тістечко!». Слова «прошу», «будь ласка» входять до типових зворотів зі значенням вибачення: «Вибачте, будьте ласкаві!», «Прошу вибачити!», «Даруй(-те) (мені)!», «Вибачай(-те)!», «Пробач(-те)!». Типові формули подяки: «Дякую!», «Спасибі!», «Дякувать(-ти)!», «Щиро дякую!», «Красно дякую!», «Дозвольте висловити подяку...», «Не знаю, як і дякувати Вам!». Серед віншувань, поздоровлень багато приказок, прислів’їв, фразеол. зворотів. У кожного народу історично склався традиц. Е. м.; причому у кожного регіону, соціуму утвор. характерні формули Е. м., що зумовлено відмінностями у звичаях, ритуалах, специфікою мовного узусу. В укр. мовознавстві до проблеми Е. м. дослідники звертаються від 1970-х рр., залучаючи як джерело вивчення етикет. формул мови худож. літ-ри, епістолярні тексти. Дослідж. Е. м. потребує об’єднання соціолінгв., етнопсихолінгв. аспектів, а також прагматики, стилістики, культури мови. Проблеми Е. м. посідають важливе місце в історії нац. культури.

С. Я. Єрмоленко

Завантажити статтю