Жичка Федір Дмитрович

ЖИ́ЧКА Федір Дмитрович (Жычка Хведар Дзмітрыевіч; 20. 03. 1927, с. Марс, нині Гомел. обл., Білорусь — 25. 07. 2007, Мінськ) — білоруський поет, пере­кладач. Член СП Білорусі (1960). Закін. Літ. ін­ститут у Москві (1959). Служив на Балт. флоті, працював у ЗМІ. Автор зб. «Стой на вахце, сэрца» (1961), «Росныя лілеі» (1965), «На­стой» (1968), «Абавязак» (1979), «Абрус» (1985), «Абдымки сонца» (1988), поеми «Партызанскі праспект» (1975), у яких оспівав романтику мор. служби, моральність, творчу працю, красу природи. Написав повісті для дітей «Каштанавы “Масквіч”» (1959), «Піфагоравы штаны» (1961), «Зброю бяруць сыны» (1964), «Дзе растуць бяс­смертнікі» (1967; усі — Мінськ). Творам Ж. властиві емоц. стриманість, традиц. образно-образотворчі засоби. Т. Шевченкові присвятив вірш «Нам патрэбны яго партрэты», Лесі Українці — поему «Кветка ламікамень» (г. «Літаратура і мастацтва», від 2 серпня 1963), Ю. Мельничуку — вірш «Каламыйкі». У пере­кладі Ж. у Мінську ви­йшли драма-феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки (1971), повість «Леся» (спів­авт., 1967) і роман «Жилюки» (1983) М. Олійника, кн. для дітей «Казка нашого лісу» Т. Масенка (1962). У зб. пере­кладів Ж. «Вокны ў сад» (1987) вміщено вірші 20-ти укр. поетів (зокрема Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, В. Сосюри, М. Йогансена, Д. Павличка, Л. Забашти). Окремі його твори українською мовою пере­клали В. Гуцаленко, О. Ющенко, С. Пінчук, Ю. Петренко, О. Новицький та ін.

Завантажити статтю