Жичка Федір Дмитрович

ЖИ́ЧКА Федір Дмитрович (Жычка Хведар Дзмітрыевіч; 20. 03. 1927, с. Марс, нині Гомел. обл., Білорусь — 25. 07. 2007, Мінськ) — білоруський поет, перекладач. Член СП Білорусі (1960). Закін. Літ. інститут у Москві (1959). Служив на Балт. флоті, працював у ЗМІ. Автор зб. «Стой на вахце, сэрца» (1961), «Росныя лілеі» (1965), «Настой» (1968), «Абавязак» (1979), «Абрус» (1985), «Абдымки сонца» (1988), поеми «Партызанскі праспект» (1975), у яких оспівав романтику мор. служби, моральність, творчу працю, красу природи. Написав повісті для дітей «Каштанавы “Масквіч”» (1959), «Піфагоравы штаны» (1961), «Зброю бяруць сыны» (1964), «Дзе растуць бяссмертнікі» (1967; усі — Мінськ). Творам Ж. властиві емоц. стриманість, традиц. образно-образотворчі засоби. Т. Шевченкові присвятив вірш «Нам патрэбны яго партрэты», Лесі Українці — поему «Кветка ламікамень» (г. «Літаратура і мастацтва», від 2 серпня 1963), Ю. Мельничуку — вірш «Каламыйкі». У перекладі Ж. у Мінську вийшли драма-феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки (1971), повість «Леся» (співавт., 1967) і роман «Жилюки» (1983) М. Олійника, кн. для дітей «Казка нашого лісу» Т. Масенка (1962). У зб. перекладів Ж. «Вокны ў сад» (1987) вміщено вірші 20-ти укр. поетів (зокрема Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, В. Сосюри, М. Йогансена, Д. Павличка, Л. Забашти). Окремі його твори українською мовою переклали В. Гуцаленко, О. Ющенко, С. Пінчук, Ю. Петренко, О. Новицький та ін.

Завантажити статтю