КРАВЕ́ЦЬ Олеся (справжнє — Людмила Йосипівна; 28. 06. 1924, м. Камʼя­нець-Подільський, нині Хмельницька обл.) — письмен­ниця, пере­кладачка. Член Спілки письмен­ників України (1952). Закінчила Літературний ін­ститут у Москві (1949). Разом із батьками 1928 пере­їхала до Києва. Само­стійно ви­вчила китайську, грузинську та осетинську мови. Дебю­тувала 1945 віршем у газеті «Вечірній Київ». Працювала в редакції журналу «Все­­світ», «Радуга». Писала українською і російською мовами. Видала збірку оповідань для дітей «Зелена земля» (К., 1950), «После грозы» (К., 1952; Мос­ква, 1960), «Гусоньки, на став!» (К., 1954); повістей «Девушка с Хань­пу» (1953), «Мечта в подарок» (1962); романів «Бе­лый голубь» (1951; усі — Москва), «Заря над Ханьпу» (Москва; Ле­нин­град, 1952) — про життя селян у Китаї та дітей, які пра­гнуть до знань, «Рождение Чжун Су» (Москва, 1957), «Де в люди­ни дім?» (К., 1963); книжку для дітей та молоді «Зна­йда» (К., 1965), «Путешествие в страну 72 000 рек» (1967), «Голубая птица в си­нем небе» (1974; обидві — Москва), де від­творила власні спо­­стереже­н­ня над орні­тологічним світом, роз­повіла про жит­тя птахів та тварин, «Щоден­не свято — хліб» (К., 1975), а також пере­кладів художніх творів з російської та китайської (роман Яна Мо «Песня молодости», Москва, 1960) мов. Написала стат­ті «Китайські етюди: До десятиріч­чя Народного Китаю» («Дні­про», 1959, № 10), «Дне­провский океан» («Юный техник», 1967, № 8), «122 года из 200 арсенальских» (Там само, № 10). Авторка текс­тів ілюстрованих альбомів «Київ — місто-герой» (1977), «Київ» (1982), «Київ вчора, сьогодні, завтра» (т. 1–2, 1982; усі — Київ), сценарію документального фільму «Щоден­не диво» (1976). Творчість К. по­значена мотивами соцреалізму. Окремі її твори пе­­рекладено російською, естонською, узбецькою, казахською мовами. Після 1992 емігрувала.