Жолдак Богдан Олексійович
ЖОЛДА́К Богдан Олексійович (13. 02. 1948, Київ — 31. 10. 2018, там само) — прозаїк, драматург, кінорежисер. Син О. Жолдака. Член НСПУ (1993), НСКінУ (2000). Закін. Київський університет (1972). Учителював, був ведучим теле- і радіопрограм. Від 1989 — гол. ред. Нац. культурно-вироб. центру «Рось». Водночас викл. сценар. майстерності (від 1982), худож. кер. курсу кінодраматургії (від 2000) Київ. університету театру, кіно і телебачення. Як драматург створив гопак-оперу «Конотопська відьма» (Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка, 1982), п’єси «Закоханий чорт» (Волин. укр. муз.-драм. театр ім. Т. Шевченка, 1986), «Глина» (1993, у співавт. з О. Чумаком). За його сценаріями знято кінофільми «Запорожець за Дунаєм» (1986, реж. О. Суярко, студія «Укртелефільм»), «Відьма» (1990, реж. Г. Шигаєва, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Козаки йдуть» (1991, реж. С. Омельчук), «Іван та кобила» (1992, реж. В. Фесенко; обидва — Нац. культурно-вироб. центр «Рось»), «Дорога на Січ» (співавт., 1994, реж. С. Омельчук, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка). Один із творців т. зв. динам. прози, для якої характерна стислість і насиченість сюжету, навмисне «натуральна», «приземлена» тематика з елементами фізіологізму та еротики, підвищена виразність, у якій поєднані лірика, іронія й ґротеск, а також мовна імпровізаційність, що виходить за межі словник. запасу на рівень асоц.-звук. образів. Окремі його твори перекладено англ., нім., хорват., япон. мовами.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Спокуси. К., 1991; Яловичина. К., 1991; Як собака на танк. Х., 1994; Бог буває: ОГІУЄ Зіогіез. К., 1999; Антиклімакс. К., 2001; Топінамбур, сину. К., 2002; Шизотерапія. Л., 2003; Музичні війни, або Талан Віктора Гуцала: Худож.-докум. повість. К., 2004; Казкарик, або Казковий конструктор. К., 2008.
Рекомендована література
- Сушила М. У пошуках власної проломини // СіЧ. 1994. Ч. 4;
- Дончик В. Квіти і плоди — попереду // Кур’єр Кривбасу. 1995. Ч. 23;
- Кознарський Т. Нотатки на берегах макабресок // Критика. 1998. Ч. 5.