Жуган Володимир Олександрович
ЖУГА́Н Володимир Олександрович (27. 08. 1926, с. Лихівка Пʼятихатського району, нині Дніпропетровської області — 15. 09. 2008, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) — живописець. Заслужений художник України (2006). Член Національної спілки художників України (1964). Учасник Другої світової війни. Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1950; викладачі М. Панін, М. Погрібняк). Працював керівником образотворчої студії у Палаці піонерів Дніпродзержинська (1951–56). На творчій роботі. Учасник обласних (від 1951), всеукраїнських (від 1961) та всесоюзних (від 1954) мистецьких виставок. Персональні — у Києві (1980), Дніпропетровську (1980, 1986). Основні галузі — станковий і монументальний живопис. Пейзажі Дніпропетровщини і Полтавщини композиційно вивірені, доведені до поетичного образу рідної землі. Роботи зберігаються у Дніпропетровському, Донецькому художніх музеях, Дніпропетровському та Дніпродзержинському історичних музеях, Камʼянець-Подільському краєзнавчому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Околиця міста» (1952), «Зима» (1954), «На будівництві Дніпродзержинської ГЕС» (1961), «Дуб Т. Шевченка» (1961; 1963), «Колгоспне поле», «На Дніпрі» (обидва — 1963), «Канів» (1964), «Безіменний герой» (1965), «Індустріальний пейзаж» (1967), «Зимовий день», «Старе Шушенське» (1969), «Пам’ятка історії» (1970), «Мій край» (1972), «Гречка цвіте», «На будівництві каналу Дніпро–Донбас» (обидва — 1974), «Українська осінь» (1975), «Біля озера» (1976), «Весела Дзержинка» (1977), «Музей історії Корсунь-Шевченківської битви» (1978), «Партизанською стежкою», «Будні Дзержинки», «Ранок на Дніпрі» (усі — 1979), «Подих весни» (1980), «Місто металургів» (1982), «Новий район» (1985), «Озеро кохання» (1998); серія «Ленінськими місцями» (1969–87); цикл «Моя квітуча земля» (1992–2001).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 