Жук Олександр Володимирович

ЖУК Олександр Володимирович (18. 06. 1917, Київ — 04. 01. 2008, С.-Петербург) — архітектор. Професор (1984). Заслужений архітектор РРФСР (1969), нар. арх. СРСР (1991). Дійсний член Рос. АМ (1988). Державна премія СРСР (1974). Закін. Ленінгр. ін­ститут живопису, скульптури та архітектури (нині С.-Петербург; 1940, майстерня Л. Руднєва). Від­тоді служив курсантом-сапером у Львові. 1941 потрапив у нім. полон, за що 1943 деякий час пере­бував у спецтаборі НКВС. 1944 повернувся в Ленін­град, де бл. 50 р. працював у ін­ституті «Лен­проект»: від 1954 — керівник персон. творчої майстерні. Водночас від 1949 провадив пед. діяльність: від 1973 — керівник персон. навч. майстерні, 1988–2003 — завідувач кафедри архітектури С.-Петербур. ін­ституту живопису, скульптури та архітектури. Серед реаліз. проектів — пʼятиповерх. житл. будинок на Великому Сам­псонієвському про­спекті, № 84 (1951), забудова ділянки вул. Краснопутилівська (1963, спів­авт.; один із перших міських ансамблів великопанел. будівництва), під­зем. зал і назем. павіль­йон (1955, спів­авт.), рекон­струкція (1991, спів­авт.) станції метро «Владимирська», під­земні зали (усі — спів­авт.) станцій метро «Чернишевська» (1958), «Виборзька» (1975), «Достоєвська» (1991), ТЮГ на Піонерській площі (1962), аеровокзал «Пулково–1» (1965–72, спів­авт.), кіноконцерт. зал «Жовтневий» (1967, спів­авт.), інж.-лаборатор. комплекс НДІ галургії на про­спекті Народного Ополче­н­ня, № 2 (1970-і рр., спів­авт.), торг.-побут. центр на вул. Маршала Казакова, № 1 (1977, спів­авт.) у С.-Петербурзі.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю