Жуков Борис Сергійович
Визначення і загальна характеристика
ЖУ́КОВ Борис Сергійович (Жуков Борис Сергеевич; 18(30). 11. 1892, м. Нижній Новгород, Росія — 29. 05. 1934) — російський археолог і антрополог. 1918 закін. Моск. університет (учень Д. Анучина), де й працював до 1931 у НДІ антропології: учений секр., заст. дир., зав. палеоетнол. лаб., водночас від 1921 — викладач кафедри антропології; за сумісн. від 1920 працював у Центр. музеї народознавства: завідувач відділу Індонезії, Австралії, Океанії та Африки. 1929 перебував у наук. відрядженні у Франції та Німеччині. Як представник палеоетнол. напряму в археології для відновлення характер. рис давніх культур використовував синтез археол., етногр., лінгвіст. джерел і здобутків природн. наук. Досліджував археол. пам’ятки (від палеоліту до середньовіччя) в центрі Рос. рівнини, Поволжі й Приураллі, а також у Криму (мустьєр. стоянка Кіїк-Коба, мезо- і неоліт. стоянки Ат-Баш, Юсупівська, у бухті Ласпі та ін.). Керував низкою великих археол. експедицій, зокрема Крим. і Чорноморською. Серед учнів — О. Бадер, М. Воєводський, Г. Дебець. 1931 заарешт. і засудж. до 3-х р. таборів. Помер у м. Алма-Ата (нині Алмати), за ін. даними — у місцях позбавлення волі в Кемеров. обл. (РФ), де відбував покарання. Реабіліт. 1959.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Происхождение человека. Петроград; Москва, 1923 (до 1931 перевид. 5 разів); Первые шахтеры и металлисты. Москва, 1924; Древнейшие строители из камня и дерева. Москва, 1925; Как люди расселялись по земле. Москва; Ленинград, 1927; Раскопка и обследования стоянок культуры микролитов на Ай-Петринской яйле в июне 1927 г. // Крым. 1927. № 2(4); Теория хронологических и территориальных модификаций некоторых неолитических культур восточной Европы по данным изучения керамики // Этнография. 1929. № 1.
Рекомендована література
Завантажити статтю
