ЖУ́КОВ Борис Сергі­йович (Жуков Борис Сергеевич; 18(30). 11. 1892, м. Нижній Новгород, Росія — 29. 05. 1934) — російський археолог і антрополог. 1918 закін. Моск. університет (учень Д. Анучина), де й працював до 1931 у НДІ антропології: учений секр., заст. дир., зав. палеоетнол. лаб., водночас від 1921 — викладач кафедри антропології; за сумісництвом від 1920 працював у Центр. музеї народо­знавства: завідувач від­ділу Індонезії, Австралії, Океанії та Африки. 1929 пере­бував у наук. від­ряджен­ні у Франції та Німеч­чині. Як пред­ставник палеоетнол. напряму в археології для від­новле­н­ня характер. рис давніх культур використовував синтез археол., етногр., лінгвіст. джерел і здобутків природн. наук. Досліджував археол. памʼятки (від палеоліту до середньовіч­чя) в центрі Рос. рівнини, Поволжі й Приурал­лі, а також у Криму (мустьєр. стоянка Кіїк-Коба, мезо- і неоліт. стоянки Ат-Баш, Юсупівська, у бухті Ласпі та ін.). Керував низкою великих археол. екс­педицій, зокрема Крим. і Чорноморською. Серед учнів — О. Бадер, М. Воєводський, Г. Дебець. 1931 заарешт. і засудж. до 3-х р. таборів. Помер у м. Алма-Ата (нині Алмати), за ін. даними — у місцях по­збавле­н­ня волі в Кемеров. обл. (РФ), де від­бував покара­н­ня. Реабіліт. 1959.